Пролог
Кажуть, що морякам слід остерігатися Північного моря найбільше.
Від старих, вже побитих життям капітанів величних судин, можна почути історії, які заставляють всіх зойкати, й тішити сивочолих своє его.
Пісня Північного моря — ось причина їх хвали. Ті сивочолі пережили в своєму житті найбільше покарання богів. Вони чудом вціліли від кораблетрощі, коли розум був зачарований голосом морського демона.
Ті дядьки хваляться, що не піддалися спокусі самим сиренам.
Сиренам, що і спричинили цю легенду про пісню Північного моря. Ці істоти з довгими блискучими хвостами та гострими вухами, що радше схожі на якісь рибʼячі відростки — це наш страх та наше спасіння.
Ці діти моря, не належали Жінці вод від самого початку. Сиренами ставали молоді утоплені люди в місяць жертвоприношень Жінці вод, коли місяць світив найяскравіше за всі дванадцять місяців.
Молоді люди самі кидалися в обійми хвиль, або їх жорстоко позбавляли життя.
Богиня вод їх жаліла. Вона зробила їх безсмертними істотами, які мали Перлину Серця — частинку душі богині. Але за це була плата.
Плата, яку вони повині були виконати для своєї Матері: приносити людські життя, як жертву. Для цього їхній голос ставав подібним до божествинного, змушуючи людей божеволіти.
Проте цієї історії не було, якби монстрами були сирени — ними стали люди.
#1534 в Фентезі
#4888 в Любовні романи
морське божество, морська історія, фентезі світ/казкова легенда
Відредаговано: 12.06.2026