Останній повний місяць (3)

Розділ Одинадцятий

Останній повний місяць

(частина третя)

Для синочка Тейнера вечір, що настав, був одним із тих небагатьох, коли захотілось просто посидіти вдома на самоті. Зараз його дім пустував, бо домашні робітники закінчили свої справи і давно порозходились, а батько ще в обідню пору вирушив у якесь відрядження. Він хотів, щоб і Карл з ним поїхав, і щоб він нарешті взявся за здоровий глузд, і щоб хоча б почав цікавитись справами його бізнесу.

Бо взяв за звичку пропадати у своїй спортшколі і ганяти на мотоциклах невідомо куди, що аж ніяк не подобалось містеру Тейнеру. Та Карл відмовився, тому що знав, що зараз він не готовий грати батькову копію, і у кращому випадку він просто сплутає важливі обрахунки і буде помилятись у звітах.

Отож, вся їхня садиба була в його розпорядженні цілих два наступних дні. Раніше він міг би влаштувати гучну вечірку і кайфонути на славу, та зараз чомусь вирішив не псувати іще гірше стосунки з власним батьком. Звісно, що хлопець ніяк не міг позбутися того почуття переможеного, після випадку із фотографіями. Він думав, що спланував усе ідеально, але не врахував, що за Джулію заступляться її подружки.

Але жалкувати хоча б про одне слово, сказане там, на пірсі, він уже точно не буде. Минулого разу совість і провина змусили його принижуватись перед чудовиськом, і він навіть думав, що справді став іншим. Але тепер зрозумів, що ні, і що це все були просто емоції і невинне бажання бути кращим. Але він усвідомлював, що не є хорошим позитивним героєм, таким яким, наприклад, може бути Макс.

Він зостався тим, ким і був: владним егоїстом і мажором з жорстокими принципами. І тепер вже точно мусить відповідати своєму статусу. А одним із його принципів зосталось те, що ці нововиявлені русалки є небезпечними і не можуть бути друзями його народу. А отже він не збирався іти на поклін до Джулії і точно не збирався її прощати.

Тоді він їй сказав абсолютно чисту правду, що захопився її земною оболонкою, а з тим монстром не хоче мати більше нічого спільного. І, як показує досвід, щоб забути одну дівчину, треба переключитись на іншу. В принципі, зараз хлопець тим і займався, лежачи на ліжку і передивляючись фотографії нової знайомої. Їх учора звів Остін у нічному клубі, і дівчина справді була таки нічогенька. 

Звісно, нічого серйозного не планувалось, але спілкуватись із нею було приємно. Та і треба було просто постаратись забути ті останні кілька місяців, протягом яких русалки "тероризували" його місто. Оплату за гуртожиток він вже зняв, та й мабуть, ця кімната вже належить комусь іншому, а на рахунок школи - то нехай самі вирішують. Карл не хотів миритись із своїм програшем, і тому точно знав, якщо хвостаті діви ризикнуть залишитись у місті, то у спокої він їх не залишить.

Народ йому не повірив і тепер у кафе вважають його диваком, а отже він мусить помститись. Ну а поки що він буде виборювати незалежність у власного батька. Дайвер уже вирішив, що покине займатись екстремальним спортом, і піде навчатись в універ на економіста. Ну а там батько заповість йому усі активи, і здрастуй життя повне проблем, конкуренції і переживань...

І це літо обіцяє бути на диво спекотним, адже практику він буде проходити у батьковому офісі, і тут ще й Макс зі своїм боргом... Звісно, що Карл образився на нього за ту бійку, і принципово вирішив, що миритись не буде. Все ж таки, хлопець тоді виявився правим, і якщо Максу сильно треба, то нехай іде і вибачається. А якщо ні - то невелика втрата, друзів у нього є ще вагон! Хоча, було шкода Джесіку, яка останніми днями працювала в режимі "зіпсований телефон", намагаючись їх помирити. От вона - то і є справжня подруга, яка не кинула його в біді і всіляко підтримувала.

Та Карл і не здогадувався, яке ще випробування йому доведеться пройти.

Було вже десь близько півночі, коли він закінчив розмову по телефону із тою кралечкою, і намірявся заснути. Та раптом до його вух долинув якийсь неприродний шум унизу. Спочатку він подумав, що це йому здалося, але коли брязкіт став гучнішим, то хлопцеві довелось зняти навушники (засинати під якусь мелодію уже увійшло у звичку), і в чому був, спуститись на перший поверх.

Свій смартфон він був залишив на ліжку біля декількох пустих упаковок з-під сухофруктів (які належало викинути, та мажор цим не переймався), про що дуже сильно пожалів. Коли він увімкнув світло у коридорі, то зрозумів від чого були звуки.

На дорогому акуратно вистеленому паркеті то тут, то там, валялись пару мисок, розбитий чайний сервіз і якісь кухонні приладдя. Знаючи, що все подібне у них зберігається у вітальні (там стояли дорогі меблі, за склом яких маячів вишуканий посуд, щоб милувати око гостям), Карл миттю поспішив туди. У думках тим часом переплітались усі можливі варіанти. Невже у них в домі орудують грабіжники?

Скільки мажор себе пам'ятає, подібних випадків у них не було, адже Тейнер-старший подбав про сигналізацію і охорону. Проте хлопець геть не очікував у себе вдома побачити...

- Ну нарешті! Головний зрадник з'явився! Я вже тут думала, що мені доведеться сумувати! - єхидно весело пролунав дівочий голос.

Прямо біля вхідної арки хазяїн дому наткнувся на якусь дрібничку, і її тріскіт змусив його зрадницьки тремтіти. А потім він просто завмер на місці, поглянувши, на що перетворилась їхня кімната для гостей. Дверцята майже всіх маленьких шафок були відчинені, деякий посуд валявся без призначення на дорогому килимі, скляний журнальний столик був перевернутий і тріснутий навпіл, із дорогоцінного батькового міні-бару зникли кілька пляшок спиртного, вміст яких акуратно "прикрашав" фігурні плиточки, що ними була вистелена підлога.

Осколки розбитого скла, розкидані статуетки, скринька із маминими прикрасами - все це лежало на підлозі в різних положеннях, створюючи неабиякий гармидер. І центром всього хаосу стала русалочка на ім'я Луіза, яка й подовжувала знущатися над речами побуту.