Жахлива зрада (2)

Розділ Десятий

Жахлива зрада

(частина друга)

- Дівчата, по-моєму - це кінець! - зі скрипучим звуком відчинилися двері кімнати гуртожитку і всередину буквально влетіла Грейсі.

Інші русалки також були там і якраз працювали над питанням їхнього захисту на суші. Поява подруги не могла лишитись для них непомітною, і вони двоє в ту ж секунду звернули на неї увагу.

- Боже мій, Грейсі! Що з тобою? - першою спитала Луіза, яка була більш ніж здивована. 

Волосся у русалки було розтріпане і зачіска геть зруйнована, на ногах виднілися сліди піску, і на платті, за яке вони з Джулією нещодавно вели суперечку - велика вишнева пляма.

- Він... він все знає... - схвильовано упівголоса повідомила прибула, тривожно оглядаючись по сторонах. Потім вона знеможено опустилась на підлогу. 

Джулія зреагувала швидше, і підвівшись зі свого місця, миттю опинилась біля Грейсі.

- Подругою, ти що? Марафон пробігла, чи як? - звернулась вона, тому що по всім ознакам миловидну утікачку точно переслідували.

- Я життя своє рятувала! - ображено оскалилась Грейсі. Зараз їй було абсолютно не до жартів. - А якби вони захотіли все перевірити? Та я мало не поралась!

- Я нічого не розумію... - знизала плечима білявка, допомагаючи Грейсі нормально влаштуватись на ліжку. - Луізо, а ти?

Всезнайка також перебувала у сум'ятті.

Дивно, але ще зранку Грейсі була бадьора і весела, і як завжди вирушила в школу, і всі знали, що це надовго, бо потім вона точно кудись вирушить з Максом. Ну, а вони двоє за цей час мали підготувати все для їхнього обряду.

Що цікаво, то поки ще конфліктуючі особи не зчинили галас, і Джулія вела себе доволі стримано, уважно слухаючи опоненту. Так, у Луізи справді були знання, і Джулії варто було у неї чогось навчитись на магічному рівні. Але що могло статись із Грейсі?

- Він знає про русалок... - тим часом утікачка була готова розповідати. - І тепер мене цікавить лише одне: як? Звідки?

- Ти можеш сказати, кого ти маєш на увазі? - поцікавилась Джулія, яка помітила, що Грейсі дивиться на неї якось не так, як зазвичай.

- Твій улюблений герой... Карл...

Почувши таке, Луіза ненароком випустила з рук дерев'яну паличку, і та з брязкотом упала. А до Джулії дійшло, що Грейсі вважає, що це вона все розповіла. Та як вона взагалі могла так подумати?

Грейсі довелось розповісти все, свідком чого вона стала у кафе. Та якби не сила невидимості і її кмітливість, то їх усіх могли б уже давно спіймати. Потім і з'ясувалось, що це Луіза вивела на них слід, хоч і ненароком, і не бажаючи нікому зла.

Та не час було з'ясовувати, хто винний, і хто правий. Ситуація складалась явно не на користь русалок, і потрібно було щось вирішувати.

- Слухайте, Грейсі каже правду: це кінець... І нам треба втікати, чимскоріше, поки вони до нас не добрались! - першу путню ідею запропонувала Луіза.

Їй було дуже прикро, що саме вона стала іграшкою в чужих руках, і підвела очікування подруг. Та, що завжди слідує законам, і завжди діє з пересторогою. А сьогодні вона порушила найголовніший з них - розкрила їхню таємницю світу.

- І куди ми підемо? Ви що, забули? У нас більше немає дому, нагадала Грейсі, яка була просто розчавлена.

Сьогодні вона дивилась в очі коханому і знову збрехала, хоч і не словесно. Зараз Макс - це останній, хто захоче її бачити, адже дівчина була упевнена, що Карл обов'язково переконає його у своїй правоті.

- Ну звісно, в море! Це ж океан, ми можемо пливти, куди завгодно... У нас там є Рита і її друзі, вони обов'язково підтримають нас. У нас же є корона, ми можемо власну Спільноту створити, якщо ви не проти.

Відверто кажучи, такий план Луіза виношувала вже давно, і вона навіть говорила про це з Ритою. Зараз перед подругами русалка виступала впевнено, бо Рита пообіцяла їй співпрацю. Та і пора вже нарешті це зробити... Пора їм зрозуміти, що суша - це не рідний дім.

- Почекайте ви! - спинила Луізу Джулія. Звісно, що зараз про море вона і чути не хотіла, і хвилювало її геть інше. - Він не може цього зробити! Я знаю Карла...

- А якщо ні? Якщо він буде тріпатись про це направо і наліво? - Луіза сильно сумнівалась в тому, що Карл збереже їхню таємницю.

Ні, вони не мають тут зоставатись більше ні хвилини! От тільки як це їм втовкмачити?..

- Не буде! Я вам обіцяю!

- Джуліє, а тобі не здається, що ти вже загралась? - Грейсі якось швидко перетнула межу мовчазної і непоказної особи. Вона розуміла, що зараз справа не в них, а в тому, хто вони. І зрештою, їм потрібно тікати заради їхньої ж безпеки, бо люди їм точно спокою не дадуть.

- Може досить? Невже ти не бачиш у що нам тепер виливається твоя "геніальна ідея"?

- Швидко ж ти здаєшся! - Джулія ніяк не очікувала від улюбленої подруги такої заяви. - Що, теж хочеш в море? А як же Макс?

Луіза переводила погляд то на одну, то на іншу, і згадувала собі той момент, що стався багато місяців тому. Якщо так піде і далі, то вони просто пересваряться між собою, і кожен піде своїм шляхом.

Тоді теж таке було: Грейсі підтримала Луізу, і Джулія зосталась на Землі сама. Зараз у Грейсі панував такий же самий вогник в очах.

- Джуліє, Макс тут ні до чого! Так, він класний, з ним весело, так, я його кохаю, але... він - інший... Він - людина... А я народжена для моря!

Що тут казати, Грейсі завжди була ранима у питаннях, що стосувались її життя русалки. І якщо вже на те пішло, вона готова... Заради збереження своєї таємниці і життя вона повинна повернутись в океан.

- Зрозуміло! - білявка була у гніві. - Отже, ти все вирішила... Ну, а тебе я навіть питати не буду, це ж очевидно, - махнула вона рукою в сторону Луізи.

Звісно, вона не сумнівалась, що їхня морська відмінниця у будь-якому випадку обере океан. А Джулія не така...