Ангели і Демони для русалок (4)

Розділ Дев'ятий

Ангели і демони для русалок

(частина четверта)

- Луізо, по-моєму, тобі варто зайнятись талантами провидиці, - захоплено констатувала Грейсі, коли вони двоє з подругою опинились посеред лісу. - Ні, ну чесно, ти вже вкотре мене дивуєш.

- Знаєш, я над цим думала, але вирішила, що це не мій профіль, - вирішила пожартувати Луіза. - І зараз нас буде дивувати ось хто. Наша подруженька.

Луіза нервово вказала на те місце, що було за гілками дерев, і там же знаходилась Джулія. А була це знайома нашим русалкам лісова поляна, де Луіза зазвичай проводила свої експерименти.

- Чим вона таким зайнята? - упівголоса поцікавилась Грейсі, спостерігаючи, як Джулія чаклує з невідомими предметами.

- Ну, це ми зараз дізнаємось! - Луізі вже не терпілось все з'ясувати.

Взагалі, Джулія і магія - це були речі повністю несумісні, адже власниці сили кип'ятіння ніколи не подобались чарівні уроки в їхній Спільноті. Тому-то нашим двом русалкам було дуже дивно застати подругу за цим заняттям.

Але причина для її пошуків була надто вагоміша - пропажа їхніх Місячних перстенів.

Віднедавна русалки за порадою Рити (яка вважала, що носити такі важливі артефакти серед людей не є корисно ні для кого із цих двох родів), зняли свої перстені і домовились переховувати їх у невеличкій шкатулці, яку заховали в одній із тумбочок.

Так і в їхніх земних друзів не виникло б зайвих питань, і вони могли б користуватись лише при крайній потребі.

Але, от лихо!

Сьогодні Луіза не виявила їх у місці сховку, а вона якраз збиралась випробовувати новий метод магічного вміння. Звісно, подруги налякались, але скоро висновок прийшов сам собою. Якщо у їхнє житло не потикався ніхто із сторонніх (кімната ж закривалась на ключ, і здається, це був надійний захист), і ні Грейсі, ні Луіза коштовностей не брали, то тут знову мусила бути замішана їхня любителька пригод.

Як виявилось, так воно і є. Тільки що вона задумала на цей раз?

- А я бачу, ти тут тренуєшся? - голосно промовила Луіза, яка з'явилась на поляні. Поруч була як завжди, вірна Грейсі. - Тільки от чому ти нас не покликала?

- Хух, ну ви, подруги, і даєте! - Джулія злякалась не на жарт, та через секунду зрозуміла, що то не чужі люди. - Ви так могли б і до смерті мене довести!

Говорячи, русалка поспішила швидко заховати за пазуху ті предмети, що мала із собою. І як же вона так прокололась? Вони ж не повинні були її знайти. Вона мала зробити це сама...

- А ти як завжди, тільки про себе і думаєш! - Луіза гнівно дивилась на подругу. Схоже, що виховна розмова тільки починається. - І що ти там ховаєш? Може, наші перстені?

- Як ви так швидко здогадалися? - не второпала білявка. 

Оскільки приховувати вже не було що, то вона простягнула руку, на якій виблискували три мініатюрних коштовності.

- Я ж ніби замела усі сліди.

- Ну значить, погано, якщо... - слово взяла Грейсі.

Ні, ну звісно, вона знала, що від Джулії.можна було очікувати будь-чого, але цього разу і їй було невтямки.

- От скажи: навіщо? Невже все обов'язково робити таємно, не попередивши нас?

- Якби я сказала, ви б взялися відмовляти мене, - сумно обвела вона подруг поглядом. - Ну що ж, забирайте тоді якщо прийшли.

Із недовірою Грейсі вдягнула свій перстень на палець, потім те ж саме зробила і Луіза. Якщо чесно, вони двоє не розуміли поведінку Джулії. І навіть зараз: нащо було брати перстені і одразу ж їх віддавати?

Та ще й проводити якісь досліди, і в такому цікавому місці. Хм, підозріло все це... Вони ж із Луізою вважали, що їхня подруга вже й думати забула про цю квітучу галявину. Особливо після того, як її вдалось розморозити.

- Ну то що, пропажу ми повернули, може підемо поплаваємо? - запропонувала Грейсі.

Зараз їй важливо було впевнитись, що двоє її подруг не з'їдять одна одну поглядами. Та і настрій русалоньки повернувся в норму після того зізнання Хамільтона. Вони усе з'ясували і тепер знову могли гуляти разом.

Джулія уже хотіла було погоджуватись, щоби уникнути справедливих докорів, але Луіза вирішила інакше.

- Ні, нікуди ми не підемо! - серйозно заявила вона. - Я хочу все знати. Що ти тут робила? Навіщо тобі знадобились артефакти?

- Тебе не повинно це хвилювати, - раптом їдко відрізала Джулія, одразу змінивши тон розмови.

От чому всі кому не лінь, лізуть до неї в душу? А вона потім має з цим розбиратись і страждати...

- Як це так? І відколи? - здивовано поцікавилась Луіза, якій звісно, не сподобався такий поворот. І до біса зараз уся та природа, пташечки і квіточки, що панували навколо! 

Ну чому Джулія така непоступлива? Цікаво, чи знайдуть вони з нею спільну мову коли-небудь?

- Та набридли ви вже всі! Сита по горло всіма розмовами! - на емоціях висловилась Джулія, присівши на один вільний старенький пеньок.

Прямо зараз вона знаходилась у безвиході. І все після того невдалого дайвінгу. Так, Карл говорив із нею. Просив розповісти, що її хвилює, просив довіритись знову.

Але вона не могла... Боялась його реакції.

Боялась того, що він просто вишвирне її і не захоче чути ніяких пояснень. І з цим треба було щось робити. Джулія постала перед нелегким вибором: або стосунки з Карлом, або повністю життя у морі.

- Ви що, знову починаєте? Ну як малі діти, їй-богу! - Грейсі знову була посередині між ворогуючими сторонами.

Вона обережно присіла біля Джулії і взяла її долоні у свої. Прикро було бачити свою подругу такою сумною.

- Джулс, може ти все ж поділишся? Що тебе так хвилює?

- Ага, зараз, ми ж для неї пусте місце! - знову іронізувала Луіза. Для неї було важливо зостатись при своїй думці. 

І вона вважала, що причиною такого стану їхньої білявки може бути все, що завгодно: шторм, невдачі в школі, невчасний шопінг, Карл, сварка з кимось у гуртожитку...