Нова русалка і таємниці тризубця (1)

Розділ Восьмий

Нова русалка і таємниці тризубця

(частина перша)

Джулія в образі русалки, в своєму справжньому обличчі, лежала недалеко біля води на тому самому пляжі, який для них трьох уже став рідним. Вона наполегливо працювала кистею руки над своїм хвостом, який ледве витягла на сушу кілька хвилин тому, намагаючись висушити його.

 З того часу, як троє русалок помирились і з'ясували всі свої непорозуміння, минуло кілька днів, і Джулія ще жодного разу не зрадила свої звички. Вона щоранку перед світанком вирушала плавати в океан; іноді її супроводжували подруги, і вони, як завжди, весело проводили час.

Люди, оці земні створіння, навіть не могли собі уявити, якою корисною для організму є ця ранкова зарядка перед ще одним днем ​​життя на суші. Скоро гарячий дим, що оповив русалку, зробив свою справу і на березі вже стояла абсолютно земна дівчина, з двома ногами і в сухій одежі. Тепер можна було не хвилюватися, що її помітять рибалки.

З задоволеним виглядом дівчина всілася неподалік на голий пісок, абсолютно не переживаючи про те, що одяг забрудниться.

Купу думок вертілись в її голоівоньці, і власне, Джулія не поспішала покидати пляж, бо зараз сюди повинна була з'явитися Грейсі. Вони вчора домовились про це, і Джулія зовсім не хотіла, щоб про їхню розмову знала Луіза.

Питати поради у неї - це все одно, що підписати собі вирок власними руками.

Джулія зараз знаходилась на роздоріжжі і зовсім не знала, що їй робити далі. Власне, ситуація на суші залишилася такою, як була: вони з Грейсі повернулись до занять в школі; Луіза і далі спілкувалась з Джесікою і між тим продовжувала вигадувати різні магічні експерименти; Макс здається, забув про своє бажання полювати на монстра і спокійно продовжував романтичні відносини з її подругою...

А от Карл віддалився від звичної компанії і тепер був ніби сам по собі. У школі він з'являвся вкрай рідко, та й з Максом його останнім часом Джулія не помічала.

Наскільки їй було відомо, то він постійно пропадав у якомусь клубі для спортсменів і навіть купив собі мотоцикл для перегонів. Вони між собою зовсім не спілкувались, не кажучи вже про примирення; що булона думці у цього мажора - не знав ніхто.

Саме про нього і хотіла Джулія порадитися з Грейсі. Чи можливо, що він зміниться? Чи варто давати йому другий шанс? Луіза відразу б сказала викинути з голови і просто забути. Іноді Джулії здавалось, що вона навіть рада, що Карл так облажався і більше не втручається у їхнє життя.

 Раптом русалка чутливим вухом уловила гучний сплеск води, який перервав її роздуми. З почуттям незрозумілої тривоги вона втупилась у синю безкрайню гладь океану. Через хвилину з хвиль виринула ще одна русалка.

Виглядала вона, як і всі в океані: великий, сильний, оранжевий риб'ячий хвіст, груди, покриті лускою, мокрі руки з довгими кольоровими нігтями (дивно, чи не так?), і ще густі пасма волосся відтінку світлого каштана. Джулія з німим шоком спостерігала, як незнайомка викочується на берег. Вона зазначила, що абсолютно не знає цієї русалки і вона точно не з їхньої колишньої зграї. Хоча...

 - Ну у тебе і швидкість! Я ледве встигала за тобою! - із захопленням викрикнула незнайомка на мові, знайомій лише їхньому роду.

 - А... ти... хто??? - здивоване запитання Джулії повисло в повітрі. Вона й не помітила, як підвелась і підійшла ближче, з цікавістю розглядаючи свою можливу одноплемінницю.

 - Як це хто? Хіба Луіза вам не розповідала?! - швидко і завзято заговорила русалка. - Я от знаю, що ти - Джулія, і крім того, десь тут, на суші, гуляє ще одна, Грейсі.

 Така інформація ще більше шокувала білявку. Невже це молоде чудо (хоча, на вигляд незнайомка була десь одного віку з вигнанницями) справді припливло з їхньої зграї? Та й навіщо? Наскільки Джулії було відомо, королева Ванда уже давно прийняла рішення щодо них.

 - А звідки... ти? Ти що, з нашої рідної зграї?

 - Якої ще зграї? - здивувалася нова русалка. - У мене її немає. Я така сама вигнанниця, як і ви.

 - Ну нічого собі! Чекай, а звідки тоді ти нас знаєш?

 - Та ну, невже Луіза промовчала? - задумливо подивилася русалка на Джулію. - Ми познайомились в океані і вона розповіла про ваше становище.

 Точно! Тепер Джулія все зрозуміла!

Було таке діло, що Луіза щось там говорила після свого чергового плавання в океані, але Джулія була настільки заглиблена у своїх проблемах, що просто її не почула.

 - Так, ну добре. А що ти взагалі зараз тут робиш?

 - Я хочу на сушу! Ніколи тут не була! Просто цікаво, як тут живуть ці двоногі істоти?

 Оце так припливли!.. Ну і заявочка!

 - Що???.. Ти хоч розумієш, чого ти прагнеш? - намагалась врозумити її Джулія.

 Але русалочка була налаштована серйозно, що було зрозуміло по її емоціях, і не збиралась відступати. Виглядало все так, наче її прохання було в порядку речей на землі. Ніби тут кожного дня русалки виходять на сушу і йдуть милуватися красою цього світу!..

 - Ну ви ж якось тут живете! Будь ласка!.. Я хочу ноги, як у тебе! Мені набридло, що в океані усі мають мене за ніщо! - правила своє незнайомка.

 У ній Джулія згадала себе перед перетворенням. Вона була такою ж наївною дурепою. Але тепер, коли життя її хоч чогось навчило, вона б сотому морському жителю не дозволила ось так понівечити свою долю.

І тут раптом у неї з'явилась ідея, як обманути нову русалку.

 - Ну добре, ти мене вмовила! - Джулія зробила вигляд, що згодна. - Але ти не можеш вийти до людей зовсім без одягу після перетворення.

 - І де мені його взяти?

 - Не хвилюйся! Я зараз збігаю до нас і щось принесу тобі, у мене цього одягу навалом! - пообіцяла білявка. - Тільки я тебе прошу, сховайся десь, щоб тебе ніхто не побачив, поки я повернуся. Добре?