Місячна ейфорія (2)

Розділ Сьомий

Місячна ейфорія

(частина друга)

Макс сидів в капітанській каюті одного із риболовецьких суден і намагався призвичаїтись, адже сьогодні він вперше вийшов на промисел зі справжньою командою професіоналів. Це все його дядько домовився зі своїм старим знайомим, вважаючи, що це непоганий заробіток, якщо ти ловиш рибу на якомусь судні.

 Особисто Макс не був дуже в захваті від такої ідеї, адже точно не збирався все своє життя заробляти так само, як і його дядечко. Він мріяв стати великим вченим, але поки що це були лише мрії. Його човен так і не вдалось полагодити, і Макс вважав, що тепер йому може допомогти тільки диво.

 І про дайвінг тепер можна було забути...

Відверто кажучи, Макс дуже переживав за свого друга Карла. Тим паче те, чого він сьогодні мимоволі став свідком, шокувало його не менше, ніж Джулію.

Так, Карл йому потім зізнався по-дружньому, що парі все ж було, і це була лише спроба виставити Остіна посміховиськом для всіх. Принаймні, він так думав спочатку. Але потім в його життя увійшла Джулія і він просто захопився нею. Він був гордий тим, що зустрічається з такою прикольною дівчиною і йому було все одно, хто вона і звідки.

Але одне він знав точно: такого вчинку Джулія йому ніколи не пробачить. Він просто по-свинськи з нею повівся, можливо, і справді забувши про те, що людина - це не забавка, і не можна нею вертіти, як тобі того хочеться.

Макс бачив, у якому стані був його друг. І він знав, що той зараз вештається десь по клубах і барах, напиваючись до безпам'ятства, і намагаючись заглушити свій біль і усвідомлення того, що тепер дійсно винен він і ніхто інший. І Макс побоювався, щоб він не накоїв ще більших дурниць.

 Хлопець сумував ще й з того, що і Грейсі сьогодні не змогла бути з ним. Якби у них склались плани на цей вечір, то Макс явно не стирчав би на цьому кораблі посеред океану.

 Дівчина сказала йому, що повинна відвідати свою стареньку бабусю в якомусь селищі недалеко звідси (цікаво тільки, звідки раптом з'явилася ця бабуся, адже Грейсі розповідала, що у неї немає родичів в цій країні). Грейсі повинна була їй допомогти по господарству і повідомила, що повернеться швидше за все уже завтра.

 А надворі повним ходом господарювала Цариця Ніч. У морі було тихо і спокійно, хвилі ніжно ударялись об корабель, то з'являючись, то зникаючи... Повний місяць яскраво світив на небесному просторі, частково показуючи шлях рибалкам.

 У природі існувала цілковита гармонія...

 Аж раптом…

 Корабель увесь здригнувся, і всі речі на ньому почали літати туди сюди, а рибалки, втративши рівновагу, попадали на палубі. Макса теж перехилило на підлогу і він спочатку не усвідомив, що відбувається.

 Хлопцю потребувались дві секунди, щоб знову стати на ноги, адже в іншому випадку величезна шафа з книгами, що стояла в каюті, могла впасти прямо на нього. А так вона з гуркотом розлетілась прямо посеред приміщення, і тут тепер панував книжковий безлад.

Макс неабияк перелякався, коли почув голос капітана цього судна:

 - Хлопче, агов, ти там живий?

 - Так ... А що це було тільки що?

 - Не знаю я! Ти давай швидше вилазь до нас нагору! - скомандував літній чолов'яга.

За ті кілька годин, що вони вирушили на промисел, Макс встиг познайомитисьі з капітаном, і з декількома членами команди. Усім було десь уже за сорок, і м'яко кажучи, вони на судні займались чим завгодно: грали в карти, пили чай та каву, розмовляли і жартували, але точно не ловили рибу. І Максу серед них було зовсім некомфортно.

Хлопець блискавично виконав наказ капітана і піднявся на палубу до інших, які теж намагались прийти до тями після цього незбагненного «штурму».

Тільки-но він опинився там і захотів було пройти до величезного керма, щоб подивитись, що робить капітан, як корабель трясонуло вдруге. Невідомо звідки піднявся сильний шквал вітру, раптом стало неабияк холодно, і небо над моряками пронизала сяюча блискавка.

- Що за дідько?!

 - Хлопці, та що тут діється???

 Ось так кричали один одному ті самі рибалки, які ще недавно веселилися, а тепер були розкидані по всій палубі корабля, намагаючись знову піднятись.

 - Агов! Дивіться сюди, здається, там щось є! - щосили гукнув капітан, який опинився біля датчиків ехолокації. Зазвичай вони потрібні, щоб стежити за переміщенням риб, і потім знати, де закидати сіті.

 Макс, у якого після другого удару постраждали коліна, і тепер було боляче всюди, насилу підповз туди, де знаходився їхній капітан. На екрані датчика він побачив величезну червону точку.

 - Дядьку, що це таке? - стурбовано запитав він.

 - Та звідки ж мені знати?! Он, дивись, воно знаходиться прямо під нами! - відповів йому капітан.

 - Давайте запустимо сіті і виловимо цю істоту! Цікаво, що це? - почув Макс від одного з чоловіків, що розташувався позаду нього.

І в цей момент цятка на екрані почала рухатись з небувалою швидкістю. Хвилі на воді неначе пронизала якась невідома сила, і та таємнича істота попливла геть. Знову нізвідки взявся клятий вітер і ще раз над кораблем показалась блискавка, яка вже не на жарт налякала весь екіпаж.

Через хвилину на екрані цятки не стало.

 - Давайте попливемо слідом за нею! Ви ж бачили, там щось було! Ми ж можемо її наздогнати! - озвучив свою ідею Макс.

Після всього, що він тут побачив, Макс уже не сумнівався, що то був той самий водяний монстр, про якого увесь час твердив його дядько. І він хотів будь-що наздогнати його, щоб самому особисто переконатися в цьому. Невже все-таки це правда?

 - Ні, хлопче! - перебив його капітан. - Ти тільки подивись, що коїться!

 - Капітане, по-моєму шторм наближається! - доповів хтось із рибалок.

 - Ну все, ми повертаємось додому! - оголосив капітан і почав розвертати своє судно.