Розділ П'ятий
Секрет русалок у небезпеці
(частина четверта)
Перед тим як іти до подруг, Луіза вирішила заглянути до Джесіки. Вона була в її домі вперше, і тому не одразу зорієнтувалась, куди потрібно йти. По дорозі русалочка була в захваті від побаченої краси. Це наче не дім, а зелений парк якийсь!
Будинок у Джесіки був одноповерховим, ошатний, з викладеною маленькими плиточками мозаїкою на стінах. До нього від великих воріт вела акуратна стежечка з бруківки, а навколо простягався величний зелений сад.
Тут було дуже гарно: доглянуті підстригнуті кущі (як зрозуміла Луіза, цим всім займаються домробітниці), багато різних квітів, наче в оранжереї, а також подекуди розставлені маленькі фігурки різних тваринок з гіпсу. Справжня зона для фотозйомки!..
З розповідей самої Джесіки, Луіза знала, що вона захоплюється садівництвом, і саме на її прохання батьки колись організували куточок живої природи прямо у себе на подвір'ї. З тих пір Джесіка і займається вирощуванням різних видів рослин, а ще їй іноді допомагають садівники, у яких вже є чималий досвід такої роботи. От Луізі і захотілось побачити гарно розписану словами красу саду, наживо, власними очима.
Адже як-то кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути...
Коли Луіза увійшла всередину, вона побачила старшу жінку, яка вовтузилась із маленькою машиною, яка видавала досить грізні і незрозумілі звуки. Дівчині вже було відомо, що саме таким способом люди чистять свої оселі від бруду і сміття, а дивний прилад, за словами Грейсі - це пилосос. Тим паче, що в гуртожитку таким користуються постійно.
- Вибачте, а Джесіка вдома? - підійшла Луіза до жінки і ввічливо запитала. Вона вже засвоїла урок, що тут, на суші, потрібно бути вкрай ввічливими, і що нахабство і хамство тут не люблять.
А отже, щоб отримати інформацію, треба сидіти тихо і поводитись стримано, наче ти - одна з них.
- Так, вона удома, зараз має бути у ванній, - відповіла прибиральниця і далі продовжила займатись своєю справою.
- Дякую, тоді я піду до неї!
І Луіза направилась в сторону, куди вказала їй служниця. Її зовсім не соромив той факт, що Джесіка, можливо, зараз приймає душ і знаходиться у ванній зовсім роздягненою, що для людей непристойно - витріщатись на голих дівчат.
По дорозі русалка розглядала будинок, і для неї він був просто шикарний. Дорогі меблі по кутках, на стінах висіли різні картини, на стелі - прикольні люстри, а на вікнах - розкішні штори.
А ця сім'я непогано влаштувалась!
Ще б пак, адже мати Джесіки зараз успішна бізнес-леді і після розлучення з чоловіком (Джесіка не любить згадувати те, що батько пішов від них і зараз живе з іншою сім'єю) відсудила у нього чимало майна.
Цікаво, а особняк Карла такий же? Чи іще химерніший?
Джулія, звісно, розповідала, що там - незвідана розкіш, і все таке дороге, адже облаштовував будинок якийсь відомий дизайнер. У ньому іноді навіть сам Карл примудряється заблукати...
- Джесіко, привіт! Ти тут? - безцеремонно і без стуку увійшла Луіза у ванну кімнату.
На щастя, Джессіка була одягнена і не приймала душ, а скоріше, ремонтувала його. Вона, схилившись над трубами, щось там крутила цікавим інструментом і попутно сердито лаялась. Вона була зайнята роботою і тому не почула слів Луізи.
А русалка з цікавості підійшла ближче і торкнулась плеча Джесіки.
- О, привіт, Луізо! А що ти тут робиш? - помітила її дівчина і привіталась. Та Луіза не встигла їй відповісти, бо сталось те, чого ніхто не очікував.
Джесіка, мабуть, щось не туди закрутила, і раптом з душового крану сильною струєю полилась вода на обох дівчат.
- Ох, ти ж капець! Блін, що ж робити? - заметушилась Джесіка.
Луіза зрозуміла, що вона вся промокла, і зреагувала блискавично, з гучним поштовхом відчинивши двері, і помчавши до виходу.
- Луізо, стій! Ти куди?! Ти ж тільки прийшла... - Джессіка була спантеличена і здивована такою поведінкою подруги.
Луіза знала, що через лічені секунди вона перетвориться в русалку і цьому вже ніяк не можна було перешкодити. Але в коридорі вона наткнулась на матір подруги, яка, напевно, тільки приїхала з роботи. Нічого не сказавши їй і не привітавшись, Луіза повернулася назад до ванної, де Джесіка уже зупинила воду.
Місіс Хантер з переляку мало не впала, ну не кожен же день на тебе кидаються промоклі незнайомки. А в Луізи тим часом не залишилось іншого виходу, як...
- Джесіко, ти зараз дещо побачиш, тільки, прошу тебе, не лякайся! - сказала Луіза і зачинила за собою двері кімнати.
- Луізо, не розумію! Що з тобою? Що за ігри?
І тут Луіза упала на підлогу, замість ніг у неї з'явився великий риб'ячий хвіст, як у морських тварин, груди покрились лускою, і повіяло запахом океану.
У Джесіки очі округлились до незвичного розміру, і від шоку вона не могла і слова сказати. Невже це правда?..
- Джесіко, дочко, де ти? Матуся повернулась! - ласкаво покликала її місіс Хантер.
Луіза кивнула дівчині головою і з мольбою в очах змусила її вийти до матері.
- Я тут, мамо! Здрастуй! А ти чого так рано повернулась? - і дівчина обійняла матір, вдавши, що все добре, хоча її серце зараз шалено колотилось в грудях.
- Та зустріч скасували, і я приїхала! - відповіла жінка. - А в тебе як справи?
- Та у мене все супер! От тільки доведеться викликати майстра по душових, бо напевно, нашій триндець! - відповіла їй Джесіка, і поки старша Хантер пішла переодягатись, заглянула в ванну.
Але на її величезне здивування, там уже нікого не було...
* * *
- Ти була права, я не з вашого світу! - розпочала Луіза, коли вони з Джесікою знову перетнулись.
Русалка була налякана і схвильована, а ще вона зовсім не знала, як пояснити новій знайомій її ситуацію. Але вирішила все ж таки відкритись, бо знала, що після побаченого Джесіка просто так не відчепиться, а що гірше - почне задавати питання.