Морська казка
Епілог
Із спогадів Ніку повернув до реальності звук дощу і грому, що вже розгулялися за вікном.
Ніка знову поглянула на фото. А він не трохи не змінився. Все такий же, Аполлон. Ніка проглянула кілька фоток, що були на сторінці. Стефан таки став висококласним реабілітологом. Он і фотки з вдячними пацієнтами, і дипломи. Що тут скажеш, молодець. Але про сім'ю ні слова. Жодної фотки з дівчиною чи родиною. Можливо, не хоче афішувати, або… або веде холостяцьке життя. Ніка звернула увагу, що на багатьох фото фігурує Київська клініка. Отже, він живе тут.
Щось кольнуло десь в області серця і Ніка навіть відкрила вкладку “написати повідомлення”... Та потім зупинилася… Навіщо? Що це змінить? Пройшло 15 років. За цей час він так і не подзвонив, хоча точно був у Києві. Те що було тоді в Криму, там і залишилося. Їхня тижнева морська казка.
І лише фото у альбомі нагадає про ті теплі дні.
За вікном тихо барабанів дощ, а Вероніка додруковувала другу частину звіту для шефа і крадькома поглядала на фото красивої закоханої пари на фоні червоних троянд…
Кінець
#7130 в Любовні романи
#1680 в Короткий любовний роман
#1798 в Сучасна проза
Відредаговано: 21.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
