1 Розділ Ксенія

Життя біля моря. Це найкраще – чути його шум день і ніч, вдихати його запах, гуляти вздовж берега і дивитися за обрій, де скругляється земля. Джоджо Мойєс

З морською стихією світ порівнявши, помітиш незабаром: спершу прилив, потім відлив – весь світ як море. Раймон Кено

Мені здається, сюди більше приходять за свіжим повітрям, якого так мало. Морське повітря зовсім інше… Воно пахне людськими мріями. Кодзі Судзукі

Шум прибоїв води, запах морської води, безліч різнокольорових камінців. Тиша, заходиш у воду, ледь тепла вода лагідно торкається ніг, не рухаюсь, маленьки рибки пропливають повз мене, то зупиняючись, то навпаки швидко тікаючи. Я заплющую очі, вдихаю на повні груди, тільки так я можу відчути себе вільною, цілісною з цим світом.

Мене звати Ксенія, Ксенія Багровська. Усе дитинство я провела у селі на півдні України, у своїх бабусі та дідуся. Саме дідусь прищепив мені любов до моря. Завжди брав мене рибалити, розповідав різні цікаві історії про свої молоді пригодницькі літа. Бувало сядемо за стіл, бабуся напече пиріжків і цілий вечір слухаю розповіді про безмежність океану, бабуся лише всміхалася та й собі слухала.

Дідусь, його звали Семен, був один з морських вовків, який все життя прожив у морі. Наші односельчани іноді жартували , що він уже краще плаває, аніж ходить. На що мій дідусь ледь усміхався та довго дивився у далечінь безкрайого моря. Зараз він працює на маяку, але скоріше це хобі, бо ніхто йому за це не платить, але він не хоче визнавати, що вже на пенсії, тому й взявся ремонтувати цей старий маяк. Його часто намовляли покинути цим займатися, адже з розвитком технологій маяк уже був не потрібний кораблям. Але він не відступав, ніхто його й не виганяв звідти, бо тепер у нас завжди в селі світло у ввечері і ніхто не боїться виходити надвір. Тому вночі я дуже любила дивитися на світло маяка, вдивляючись в далечінь чи не йде часом там якесь судно. Я завди вірила, що якщо не буду спати цілу ніч, то обовязково побачу корабель, але я завжди засинала. А зранку сердилася, що не дочекалася.

Я перечитала чимало книг про море, таких як "П'ятницятирічний капітан" Жуль Верн, "Морський вовк" Джек Лондон, "Шхуна Колумб" Микола Трублаїні. Скільки себе памятаю я завжди хотіла стати моряком.

І ось тепер, стоючи в приймальній комісії Морської академії, в мене питають чому я сюди приперлася ( ну ладно, дослівно це було: Розкажіть чому ви вибрали саме цю спеціальність, адже це не "жіноча справа").  Але я не розгубилася та не відступила, і вийшла з університету лише у морській формі та зі студентським квитком, на якому було фото моєї задоволеної пики.

І я думала, що могла вже і на цьому закінчити свою розповідь, але ні. Це був лише початок, я навіть не здогадувалася, що на мене очікує завтра, в перший день навчання.