Розділ 5. Сніг, що говорить назад

Коли Іл розплющив очі, небо було… відсутнє. Над головою — ніч, але така глибока, ніби вона не мала зворотного боку.

Кьяра стояла поруч, заклякла. Її очі світилися слабким синім відтінком — від снігу. Так. Сніг. Але… він падав вгору. Легкі, сріблясті сніжинки тяглися в небо, немов шукали щось втрачене.

— Де ми?.. — прошепотіла Кьяра.

— У його памʼяті, — відповів Іл.

— Тут усе навпаки. Бо його спогади спотворили.

Вони стояли на широкій площі з білого каменю. Її краї зникали в тумані. Але по всій поверхні площі… візерунки. Мов закручені рядки слів. Літери, вигнуті, перекручені, наполовину зниклі. Кьяра нахилилась над одним.

— Це… слово? — Вона підсвітила його своїм “детектором”.

— “Зи...кль”... Іл кивнув. що? Це сніг? — Але написано неправильно. І звучить не так. Слухай... Він простягнув руку до повітря.

Сніжинка торкнулася його пальця. І прошепотіла. Так, прошепотіла.

“Волк… вілк… ворл… вілґ…”

Голос був дитячий. Але ніби перезаписаний. Мов хтось намагався перекрутити казку, аби вона звучала… безсенсово. Кьяра здригнулась.

— Це ж… як відео зіпсоване. Хтось замінив його легенду на алгоритм.

“Нам треба згадати, — сказав Іл. — Якою була його пісня.”

Тут діти починають відновлювати справжні слова — ловити сніжинки, слухати, порівнювати. Коли зібрано правильне речення (наприклад: "Я — той, хто повертається з піснею снігу"), сніг починає падати нормально, символічно відновлюючи порядок.

Сніг навколо поволі почав падати вниз. Діти зібрали речення. Повітря прояснилось.

Але раптом... одна сніжинка зависла. Не впала. Вона тремтіла. Закрутилась. І… розрослась.

Замість сніжинки — рядок зламаних слів. Із нього — нитка. З нитки — силует.

Перед ними виросла висока постать у сріблястому плащі, лице закрите маскою, що нагадувала уламки льоду. Її голос не був голосом — це був збій.

“Пам’ятай мене покірним...” — прохрипіла вона.

Кьяра відступила, Іл закляк.

 “Вона… не справжня?”

“Вона — ким зробили його, якби він не чинив опір,” — прошепотів Іл.

Постать наблизилась. І в ту мить сніг знову полетів вгору.

…а далі було Озеро Дзеркал.