Частина 2 - Сік із чорної вишні

Покінчивши з усіма невідкладними справами ми прибули до аеропорту уже пізнього вечора. Ламберт-Філд славиться своєю унікальною архітектурою, завдяки складним структурам з металу та скла його термінали мають відмінну візуальну ідентичність. Я ще ніколи не бачив його в сяйві заходу сонця. Химерної форми споруди, освітлені теплим промінням, створюють по-справжньому чарівне видовище. Зайшовши всередину ми зустріли привітну дівчину, яка очікувала нас тримаючи табличку з моїм ім'ям. Після швидкого знайомства вона провела мене та Єву до літака, біля якого на нас уже чекав один із пілотів.

- Радий, нарешті, познайомитися з вами, Докторе Фостер. Моє ім'я Філіп, я відповідатиму за ваш безпечний та зручний переліт до Каліфорнії. - Сказав, протягнувши мені руку, високий молодик в уніформі пілота.

- Приємно познайомитися, Філіпе. Вибач, що змусили чекати так довго. - Відповів я, потиснувши його руку у відповідь. - З хвилини на хвилину прийде моя донька і ми будемо готові відправлятися.

- Чудово, тоді ми почнемо приготування. - Сказав Філіп, після чого піднявся по трапу всередину літака.

Значить ми полетимо на ньому? Ніколи раніше не доводилося бачити цей літак наживо, вишуканий та елегантний, потужний і до біса швидкий. В аеропорт ми приїхали на старенькому Ford, а до Каліфорнії вже летітимемо на улюбленому літаку Барака Обами (Gulfstream G150). Нічогенький такий апгрейд. Напевно ми будемо на місці вже за годинки 3, якщо не швидше. Сподіваюся наші номери будуть готові до того часу, хотілося б гарно виспатися перед зустріччю з колегами.

- То це і є наш літак? Красивий, мені подобається. - Пролунав голос Єви позаду мене.

- Це ти ще зсередини його не бачила, він просто розкішний. Купила, що хотіла?

На обличчі Єви з'явилась широка посмішка, вона розстібнула блискавку свого рюкзака, який виявився повністю заповненим пляшками соку із чорної вишні. Цей сік її улюблений. Коли вона вперше спробувала його то була ще зовсім маленькою, її очі в ту мить буквально засяяли. Ця любов дісталася їй від матері, вона завжди казала, що саме в Міссурі вирощують найсмачніші ягоди. Я ж різниці між ними не бачу, взагалі.

- Довелося обійти ледь не всі автомати, але я його знайшла. Сподіваюся цього вистачить, ми ж скоро повернемося?

- Гадки не маю. Можливо ми впораємося за кілька днів, а може затримаємося на декілька місяців. Все залежить від того, що саме змусило дівчинку заснути. Якщо це і справді невідоме захворювання мозку, то цих пляшок тобі точно не вистачить.

- Це просто жахливо. Я про дівчинку, хоча ситуація з соком теж неприємна. Жодних передумов чи симптомів, вона просто лягла спати як завжди й більше не проснулася. Один лише факт цього лякає до чортиків. Вона ж застрягла у фазі швидкого сну? Саме у ній ми бачимо сновидіння?

- Не тільки, проте саме під час неї вони найбільш "живі" та емоційно насиченні. Це відбувається через відносно високу активність мозку, зокрема тих центрів, які відповідають за обробку емоцій та візуальної інформації. Саме ті відчуття, зображення та ідеї, що виникають в цей період, і відтворюються у вигляді сновидінь.

- Значить вона бачить їх постійно?

- Інколи люди взагалі їх не бачать та й випадок її унікальний, тому тут можна лише припустити. Проте, у всьому іншому її мозок поводить себе абсолютно звичайно, тому це цілком можливо.

- Цікаво, чи снилося їй щось увесь цей час. Можливо вона бачить одне довге сновидіння або багато коротких.

- Запитаємо після того, як розбудимо її. Мені теж було б дуже цікаво про це послухати.

Ми взяли наші речі та піднялися на борт літака, де зустріли літнього чоловіка в капітанській формі, акуратно вкладене волосся якого вже було покрите сивиною. Він привітав нас приємною посмішкою та назвався головним пілотом. Вільям провів для нас коротку екскурсію, яка непомітно перейшла в інструктаж з техніки безпеки. Побажавши нам приємного польоту він відправився до кабіни екіпажу. Ми ж зайняли свої місця в очікуванні польоту.

Хоч і намагалася всім своїм єством зберігати гримасу невимушеності, Єві так і не вдалося приховати своє занепокоєння, все-таки це її перший політ. Через смерть матері їй довелося подорослішати занадто рано, а всі мої спроби продовжити її безтурботне дитинство були знищені початою кар'єрою науковця. В той час вона сильно замкнулася в собі, приховувати свої переживання для неї стало звичкою. Минув не один рік перш ніж Єва навчилась ділитися ними зі мною, проте вона все ще так і не змогла позбутися її. 

- Редвуд-Сіті - досить непримітне містечко. Окрім красивої природи, воно мало що може запропонувати. Але навіть так, я погуглив його перед вильотом і у них є декілька класних варіантів для відпочинку. Навряд чи у мене знайдеться час на походи, але що ти думаєш про рафтинг та каякінг?

- На рахунок каякінгу - так. Я хотіла б поплавати на тих вузьких та довгих човниках. Але рафтинг? Ти справді хотів би нестися на надувному човні по швидкій течії скелястої, гірської річки? - Запитала Єва з підозрілою посмішкою на обличчі. Її реакція цілком зрозуміла, вона усвідомила моє відношення до екстремального відпочинку ще багато років тому, після того, як побачила фото, яке було зроблене в кінці моєї першої та останньої поїздки на американських гірках. На ньому зображена моя дружина з піднятими в гору руками та широкою посмішкою на обличчі, поруч з нею сидів непритомний я. Схоже моя безглузда пропозиція змусила її трішки розслабитися.