Частина 1 - Нульовий пацієнт

- Шановні леді та джентльмени! Сьогодні ми проживаємо особливий та хвилюючий момент – момент, коли ми відзначаємо видатні досягнення у галузі науки та медицини. Мені з великим задоволенням належить оголосити, що Нобелівську премію, за внесок у розвиток неврології, цього року присуджено видатному вченому, лікарю та досліднику, доктору Ітану Фостеру.

- Доктор Фостер є втілення найвищого рівня відданості науці та служінню людству. Його внесок у розвиток неврології виходить за межі простого освоєння теорії – це історія нескінченних праць, присвячених розумінню найскладніших механізмів нашого мозку.

- Ця нагорода – визнання його невтомних зусиль, відданості науці та сили волі, що дозволяє долати труднощі на шляху до нових відкриттів. Доктор Фостер стає не лише володарем Нобелівської премії, а й світилом, що надихає нове покоління вчених та лікарів на такі ж великі відкриття.

- Давайте разом віддамо належне цьому великому вченому і привітаємо із заслуженим та чудовим досягненням! Нехай його праці продовжують освітлювати шлях до розуміння загадок нашого мозку та приносити користь усьому людству. Вітаємо, докторе Фостер!

- Дякую Вашій Величності, дякую Нобелівському Комітету. Для мене велика честь прийняти...

- Ееей, татку, вставай, уже сьома. 

- ... настільки видатну нагороду. Це досягнення належить не лише мені одному, я хочу подякувати моїм колегам, друзям та родині, без допомоги та підтримки яких я б ніколи... Ау! - Зненацька в грудях спалахнула гостра біль, золота статуетка висповзнула з моїх рук, з гуркотом упавши на сцену. Гомін та крики натовпу різко стихли, піднявши свій погляд на раніше переповнену залу я побачив, що вона була зовсім порожньою. Вогні від прожекторів невпинно згасали, занурюючи концертну залу в безпросвітну темряву. Прощавай мій рай. Наступної миті я розплющив очі.

- Навіщо ти вщипнула мене?

- Я намагалася тебе розбудити, але ти все продовжував бубоніти яке це велика для тебе честь.

- Мені наснилося, що мені присудили Нобелівську премію. Могла б дозволити насолодитися цим моментом бодай ще трішки, я тільки-но розпочав свою промову.

- Ти сам просив розбудити тебе о сьомій, на дев'яту у тебе призначено прийом. І взагалі, якщо стільки спатимеш, то Нобелівська премія буде тобі тільки снитися.

- Ти права, що хочеш на сніданок? 

- Приготуємо млинці?

- Давай. - Я стягнув з себе ковдру та сів на краю ліжка. Відколи я розпочав комерційну діяльність у мене все менше часу залишається на роботу в університеті. Прийом пацієнтів займає занадто багато мого часу, на дослідження майже нічого не залишається. Можливо варто зосередитися на науковій праці? Найкращий спосіб досягнути мети - присвятити їй 100% свого часу. Так? Навряд-чи у мене вийде здійснити значний вклад в розвиток неврології постійно на щось відволікаючись. Ні, тільки не зараз, вже через рік Єві доведеться вступати до університету, мені потрібні ці гроші, щоб забезпечити їй найкраще майбутнє. Я ж класний татко. Всього кілька років, потрібно почекати ще трішки. 

- Мила білизна. Це цуцики?

- Пішла геть! - Викрикнув я, кинувши навздогін в Єву подушкою.

***

Зачинивши за собою двері до ванної кімнати я пішов на кухню. Млинці. Вже й не згадаю, коли готував їх востаннє. Як щось, що складається з таких простих інгредієнтів, може бути настільки смачним? Мабуть, їх придумав якийсь геній. Безперечно так.

- *Позіхнув* Ей, ти почала готувати без мене.

- Якби стала чекати коли мій старий зволить вилізти з ліжка, то вже померла б від голоду.

- Не блазнюй.

- Бееее. У нас є мед?

- Є, але млинці з кленовим сиропом набагато смачніші - Я взяв планшет, на якому Єва заздалегідь відкрила рецепт. І так, схоже жовтки вона вже відокремила, тепер потрібно додати в них молоко, збити і не перестаючи помішувати всипати просіяне борошно, додати соду, погашену оцтом. Потім солимо білки і збиваємо на високих оборотах до стану піни, додаємо її в тісто і акуратно перемішуємо знизу вгору. Начебто нічого складного. - Збий білки, а я займуся тістом.

- Океюшки. Багато у тебе пацієнтів сьогодні?

- Пацієнтів всього декілька, але, після того як закінчу з ними, я збираюся поїхати до університету, тому буду пізно. Починай вечеряти без мене, але я постараюся встигнути.

Думаю стільки молока буде достатньо. Інакше це вийде вже не жовткова маса, а просто жирне молоко. - А де у нас вінчик?

- Повинен бути он у тій шафці, що ліворуч від тебе, так, ця. Сара, як і раніше, продовжує приходити на обстеження?

- Знайшов. Так, дивна вона жінка. Стільки разів казав їй, що цілком здорова, а вона все продовжує записуватися до мене на прийом.

Я нахилив пакет над мискою з  жовтковою масою, злегка струшуючи його поступово додавав все більше борошна в цю в'язку субстанцію, яка навіть віддалено не схожа на тісто. Може молока надто багато? Чи муки недостатньо? Насиплю ще трішки.

- І справді. Самотня, приваблива жінка твого віку без явної на те причини шукає привід для зустрічі з тобою. Цікаво чому.

- Тому що її стурбованість власним здоров'ям межує із психозом?