Розділ 8 Історичне обґрунтування

«Початок Другої світової війни став часом кардинальних політичних і соціальних перетворень у Західній Україні, спричинених геополітичною ситуацією в Центральній і Східній Європі. Як відомо, західноукраїнські землі були одним із головних об’єктів торгу при розподілі території Польщі згідно статей додаткових таємних протоколів до угод між Німеччиною та СРСР від 23 серпня та 28 вересня 1939 р.. Після вересневих подій 1939 р. відбулося приєднання західноукраїнських земель до Радянської України.

Прихід Червоної Армії трактувався ними не інакше як «визвольний». Червона армія отримала наказ про наступ і початок військової кампанії проти Польщі 14 вересня 1939 р. (директива наркома оборони СРСР К. Ворошилова № 16634 від 14.09.1939 р.). Відповідно до цього 17 вересня о 5 годині ранку радянські війська перейшли польський кордон і розпочали наступ на територію Західної України та Західної Білорусії. Тим самим Радянський Союз вступив у Другу світову війну. Основний напрям удару скеровувався на Рівне – Луцьк – Ковель – Володимир-Волинський. 15-й стрілецький корпус мав за найближче завдання вийти на Горинь і до кінця дня 17 вересня зайняти Рівне. Натомість 8 стрілецький корпус, 36 танкова бригада повинні були до кінця цього ж дня зайняти Дубно. 18 вересня обидва корпуси мали зайняти Луцьк і рухатися в сторону Володимира-Волинського.

З вересня 1939 до червня 1941 р. Західна Україна була окупована і включена до складу СРСР»[1].

«Було загальне очікування, що у місто (Львів) увійдуть німці. І тут стається щось несподіване: німці відходять, а на їхнє місце приходять радянські війська.

У людей були протилежні враження від німців і від радянських військ. Німці були підтягнуті, чисті, це була велика модерна армія, з великою дисципліною, а тут приходить, як це маємо у багатьох спогадах, радянська армія, що нагадує орду. Солдати в брудних шинелях, не всі у чоботах, мають вигляд людей, які недоїдають. Враження, що повертається монголо-татарська навала. Ніхто такого не сподівався. І для когось це був шок!

– Люди вийшли з квітами зустрічати радянське військо. Старша львів’янка мені розповіла, що жила тоді у Перемишлі (Польща). Вона побігла з квітами, але коли побачила злиденних солдат, то сховала квіти, зрозумівши, що насувається біда. Якою була реакція львів’ян?

– Різна була реакція. Скажімо, священик з-під Стрия оголосив на службі, що зі Сходу визволяти українців від Польщі йде українська армія. Люди зібрались хресною ходою, замаїли (прикрасили зеленим гіллям та квітами – ред.) браму, поставили ікону матері Божої і тризуб. Приїхали на конях радянські офіцери, побачили тризуб, зрубали шаблею, тоді люди розбіглися в усебіч»[2].

«17 вересня 1939 року стало для України, з одного боку, примусовим сталінським возз’єднанням західних земель, з іншого боку, Німеччина і Радянський Союз попросту розчленували Польщу. З приходом Червоної армії Західна Україна занурилася у задушливу атмосферу ворожої окупації. У період з вересня 1939-го до липня 1941-го в Західній Україні було репресовано 1 мільйон 70 тисяч осіб»[3].

У вересні 39-го року Радянський Союз захопив західноукраїнські землі, які становлять приблизно третину нинішньої території України.

Прошу всіх, хто читає написані мною книжки та додає їх собі в бібліотеку, підписатись на мене як на автора, щоб не пропустити нових ще більш захоплюючих історій!

[1] «ПОХІД ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ В ЗАХІДНУ УКРАЇНУ У ВЕРЕСНІ 1939 РОКУ» Віктор Дехтярук

[2] Радіо Свобода, історик та професор Українського католицького університету Ярослав Грицак

[3] Київський історик Руслана Марценюк