Ура, докази!

Інспектор Філін помітив пані Ворону, яка сиділа на старій березі біля саду. Він підлетів до неї.

— Доброго дня, пані Вороно. Ви нічого не бачили сьогодні вранці?

— О, інспекторе, — захитала головою пані Ворона. — Я була на ярмарку. А коли повернулася, зустріла пана Лиса. До речі, коли він виймав листа для мене зі своєї поштової сумки, щось випало з його кишені.

Інспектор озирнувся біля берези і одразу ж знайшов барвистий паперовий пакет, який пахнув смаженими горіхами. Він подумав, що це ще один важливий доказ, і обережно поклав його до своєї дорожньої сумки.

Записавши свідчення пані Ворони, інспектор повернувся до заячого будиночка та оглянув землю за парканом. На м’якій землі він натрапив на сліди коліс.

Інспектор пішов по слідах. Незабаром він опинився на великій лісовій галявині, де ярмарок був у самому розпалі — барвистий, жвавий, з музикою і каруселлю. Повітря було наповнене ароматами цукрової вати та смаженого мигдалю.

Першим, кого зустрів інспектор, був пан Лис. Він саме купував пакетик смажених горіхів. Його велосипед був припаркований неподалік. Інспектор уважно оглянув колеса і помітив, що малюнок шин відрізняється від слідів у саду пані Зайчихи.

Потім він показав Лисові барвистий пакет, який знайшов біля городу пані Зайчихи.

Листоноша зізнався, що дуже любить смажені горіхи. Інспектор заглянув у сумку, прикріплену до велосипеда, але вона виявилася порожньою.

— Сьогодні я мав багато справ, — пояснив Лис. — Доставив безліч запрошень на день народження пані Зайчихи. Але коли закінчив, вирішив заскочити на ярмарок за горішками.

— До речі! — раптом вигукнув Лис, ляснувши себе по лобі. — У мене для вас лист, інспекторе Філін.

Інспектор взяв конверт і, не відкриваючи, поклав його до своєї дорожньої сумки.