Поклик про допомогу

УВАГА!
Ця історія — результат моєї праці, часу й душі.
Книга є об’єктом авторського права. Будь-яке копіювання, розповсюдження чи публікація повністю або частково без письмової згоди автора заборонено. Всі права захищені.
Ця книга опублікована виключно на платформі «Букнет». Забороняється її розміщення на інших ресурсах без дозволу автора.
 

З повагою,
Енні Смарт

----- ----- ----- ----- -----

Ця історія сталася теплого, чудового літнього ранку. У дуплі старого дуба в лісі сидів інспектор Філін, лісовий детектив. Він повільно погойдувався в старому кріслі-гойдалці, розмірковуючи. Двері його будинку ніколи не були замкнені – кожен лісовий мешканець знав його і міг звернутися по допомогу в будь-який час.

Ось і цього разу гармонію червневого ранку порушив несподіваний стукіт у двері. Не чекаючи відповіді від інспектора Філіна, двері відчинилися, і на порозі з'явилася захекана пані Зайчиха. Вона нервово зім'яла лапами краї світлого фартуха, зав’язаного поверх картатої сукні.

— Інспекторе Філін, допоможіть! Мій день народження під загрозою! Завтра приїдуть гості, а я не можу спекти морквяний торт!

Інспектор перестав розгойдуватися і розгублено запитав:

— Пані Зайчиха, ви маєте на увазі... що хочете, аби я допоміг вам спекти торт?

Пані Зайчиха перестала вовтузитися зі своїм фартухом і витріщилася на нього.

— Ні! — сказала вона після короткої паузи. — Мені потрібна морква!

— Морква? — повторив інспектор, підводячись з крісла-гойдалки.

— Уся морква зникла з мого городу! Я не можу спекти торт без моркви! — Від нетерпіння пані Зайчиха підняла лапи, а потім схрестила їх перед грудьми.

Інспектор Філін за всі роки роботи лісовим детективом ще не стикався з таким випадком. Він посадив пані Зайчиху у своє крісло-гойдалку і запевнив її:

— Ми обов’язково знайдемо злодія і повернемо вашу моркву!

Він задумливо пройшовся кімнатою та продовжив:

— Я добре пам’ятаю, як куштував шматочок вашого чудового морквяного торта минулого року. Було б дуже прикро, якби ваші гості не змогли насолодитися цими ласощами цього року.

Пані Зайчиха трохи заспокоїлася, а інспектор почав збиратися. Він перевірив свою маленьку дорожню сумку, яку завжди брав із собою, коли розслідував нову справу. У сумці були збільшувальне скло, невеликий блокнот та інші необхідні для детектива інструменти.

Після цього інспектор Філін і пані Зайчиха вирушили до її будинку.