17

Того дня вони намагалися жити так, ніби нічого не сталося. Ніби смерть не стояла десь поруч.Ніби час не закінчувався.

Кайл тягнув Хейзел містом, як дитину, що хоче показати весь світ одразу.
Вони зайшли до старого автомату з фотографіями.
- Це обов’язкова традиція, - серйозно заявив Кайл.

- Навіть якщо я знову не вийду на фото?

- А раптом цього разу магія дасть збій.

Хейзел тихо засміялась. Вони сіли в тісну кабінку. Кайл натиснув кнопку.

Спалах.

На першому фото він дивився в камеру, а Хейзел - на нього. На другому він смішно скорчився, намагаючись її розсмішити. На третьому вона таки засміялась. І четверте фото вийшло саме в той момент, коли він нахилився її поцілувати.

Коли стрічка фотографій вилізла з автомата, Кайл швидко схопив її. І одразу завмер. На всіх фото він був сам. Усміхнений. Щасливий. І абсолютно один.

Хейзел мовчки дивилась через його плече.

Кайл повільно видихнув.
- Я вже починаю ненавидіти техніку.

Він намагався жартувати. Але Хейзел бачила: йому боляче.

Бо кожне таке фото ніби нагадувало - їхнє щастя існує лише для них двох. І навіть світ не хоче визнавати його справжнім.

Кайл кілька секунд дивився на знімки, а потім раптом усміхнувся.

- Ну і байдуже. - він склав стрічку й сховав у кишеню. - Я все одно знаю, що ти була поруч.

У Хейзел стиснулося серце. Так сильно, що захотілося плакати просто тут. Бо скоро він не знатиме навіть цього.

***

Увечері вони повернулися до моря. Небо було всипане тьмяними зорями. Пляж майже спорожнів.

Кайл лежав на піску, заклавши руки за голову. Хейзел сиділа поруч, підтягнувши коліна до грудей.
- Про що думаєш? - спитав він.

Вона подивилась на хвилі.
- Про те, як швидко люди живуть.

- Це погано?

- Іноді мені здається, що саме тому ви вмієте так сильно любити.

Кайл повернув голову до неї.

- А ви - ні?

Хейзел ледь усміхнулась.
- Я вже казала. Ми боїмося прив’язуватись.

- Точно, через втрати. - згадав він.

Вона кивнула.
Кайл трохи підсунувся ближче.
- А ти?

Хейзел завмерла.
- Що я?

- Боïшся?

Вона довго дивилась на нього. На його очі. На знайому усмішку. На людину, яка стала для неї цілим світом за кілька тижнів.

І тихо відповіла:
- Уже ні.

Кайл піднявся на лікті. Він кілька секунд мовчав. Потім дуже обережно прибрав пасмо волосся з її обличчя. Його пальці ковзнули по її шиї. Хейзел затримала подих.

Кайл дивився на неї так, ніби нікого красивішого у світі не існувало.
- Залишся сьогодні зі мною, - тихо сказав він.

У грудях боляче стиснулося. Вона знала: не можна. Якщо залишиться - буде ще важче піти. Але коли Хейзел подивилась у його очі, зрозуміла, що вже програла цю боротьбу.
Тому просто прошепотіла:
- Добре.