15

Тієї ночі Хейзел не прийшла.

Кайл чекав її на пляжі майже до світанку. Холодний вітер бив у лице, хвилі шуміли в темряві, а телефон показував третю ранку. Але її не було.

Він намагався переконати себе, що це нормально. Що їй просто потрібен час. Та всередині повільно наростав страх. Раптом вона вже знайшла відповідь? Раптом відповідь виявилась поганою?

Кайл сів просто на мокрий пісок і провів руками по обличчю. Він ніколи не думав, що можна настільки прив’язатися до людини за такий короткий час.

А тепер кожна година без неї здавалася неправильною. Порожньою.

***

Хейзел тим часом була далеко від людського міста.
Архів Ейрів знаходився під старою бібліотекою, якої люди давно не помічали.

Для звичайних очей там стояла лише закинута будівля з забитими вікнами. Але за старими дверима ховались нескінченні зали: полиці зі щоденниками, книги людських життів, спогади, записані чорнилом світла.

Тиша тут була майже священною. Хейзел швидко йшла між високими стелажами. Її пальці тремтіли.

- Хейзел.

Вона здригнулась. Між полицями стояв її батько, Еліас.

Його темний одяг майже зливався з тінями.
- Ти знову бачишся з людиною.

Це не було питанням. Хейзел мовчала.

Еліас важко подивився на неї.
- Ти знаєш правила.

- Я намагаюсь його врятувати.

На мить у погляді батька промайнув сум.
- Якщо він бачить тебе, межа вже відкрита.

- Але чому? Він молодий. Він здоровий.

- Це не завжди про тіло.

Хейзел стиснула кулаки.

- Я не вірю, що нічого не можна зробити.

Еліас довго мовчав. А потім тихо сказав:
- Колись я теж так думав.

Хейзел завмерла. Вона рідко чула, щоб батько говорив про минуле.
- І що сталося?

Батько відвів погляд.
- Я запізнився.

Тиша між ними стала важкою. Хейзел відчула, як серце стискається ще сильніше.
- Будь ласка, - прошепотіла вона. - Скажи, що є шанс.

Еліас дивився на доньку довго. А потім повільно відповів:
- У старих архівах є згадки про випадки, коли людину вдавалося врятувати.

У Хейзел перехопило подих.
- Де?

- Заборонена секція.

Вона одразу рушила вперед, але батько схопив її за руку.
- Хейзел.

Вона обернулась. Уперше за багато років Еліас виглядав не суворим хранителем. А просто батьком, який боїться за доньку.

- Якщо знайдеш спосіб… ціна може бути занадто високою.

Хейзел повільно забрала руку.

Її очі блищали від сліз.
- Якщо Кайл помре - я не зможу з цим жити.

***

Заборонена секція була захована глибоко під архівами. Там пахло пилом, старим папером і чимось майже забутим. Світло ледь тремтіло між вузькими проходами.

Хейзел шукала годинами.

Старі записи. Зламані щоденники. Історії про людей, які бачили Ейрів.

І майже всі закінчувалися однаково: «Помер через кілька тижнів.», «Серце зупинилося.», «Душа перейшла межу.».

Хейзел відчувала, як усередині все холоне. Невже Кайла теж чекає це? Її пальці тремтіли, коли вона відкривала чергову стару книгу.

Пожовклі сторінки. Вицвіле чорнило. І раптом -
один запис був іншим. Хейзел різко завмерла.

«Його вдалося врятувати. Але зв’язок було знищено.»

Вона почала читати швидше. Очима бігла по рядках. І кожне слово боліло сильніше за попереднє.

«Щоб закрити межу, Ейр мусить стерти всі спогади людини про себе. Лише повне забуття руйнує зв’язок між світами.»

Книга випала з її рук. У тиші архіву звук удару пролунав майже моторошно.

Хейзел повільно опустилась на коліна. Ніби ноги раптом перестали тримати її.

Кайл буде жити. Але забуде її. Повністю. Наче вона ніколи не існувала.