14

- Скільки? - хрипко запитав Кайл. - Скільки в мене часу?

Хейзел повільно підняла на нього очі.
- Я не знаю.

-Але це правда?

Вона мовчала.

Кайл нервово засміявся, відступаючи на крок назад.
- Ні. Ні, це вже занадто.

Він провів долонями по обличчю.
- Тобто що тепер? Мені лишилось кілька місяців? Тижнів? Це якийсь вирок?

- Кайле…

- І ти знала? Ти весь цей час знала?

Хейзел здригнулась.
- Я не була впевнена.

- Але підозрювала.

Її мовчання знову стало відповіддю. Кайл відчув дивне запаморочення. Ніби земля під ногами стала ненадійною.

- Тому ти весь час відштовхувала мене…

- Я намагалася захистити тебе.

- Запізно, - гірко сказав він.

Повз зупинку проходили люди. Хтось сміявся. Хтось говорив телефоном. Світ жив далі.

І тільки Кайл раптом відчув себе страшенно самотнім серед цього шуму. Він подивився на Хейзел.

Вона стояла зовсім близько. Така ж красива. Така ж ніжна. І така налякана.

- Це через тебе? - тихо спитав він.

Вона різко підняла голову.
- Ні! - у її голосі прозвучав майже біль. - Ми не вбиваємо людей.

- Але люди помирають, коли бачать вас.

- Вони бачать нас, бо межа вже відкрита.

Кайл насупився.
- Яка межа?

Хейзел довго мовчала, ніби підбираючи слова.
- Коли людська душа починає віддалятись від життя… вона може помітити нас.

- Це звучить як маячня.

- Я знаю.

- Тоді чому я живий?

Хейзел подивилась на нього так, ніби саме це питання мучило її найбільше.
- Не знаю.

Кайл відчув, як страх повільно перетворюється на злість. Не на неї. На всю цю ситуацію.

- То що, мені тепер просто чекати смерті?

- Ні. - вона сказала це надто швидко.

Кайл одразу помітив.
- Ти щось приховуєш.

- Я…, - вона стиснула пальці так сильно, що нігті впились у шкіру. - Я спробую щось знайти.

- Знайти?

- В архівах. Старі записи. Можливо, раніше таке вже траплялось.

Кайл кілька секунд мовчки дивився на неї. Потім тихо запитав:

- Ти боїшся, що я помру?

Хейзел заплющила очі. І саме ця реакція зламала його остаточно. Бо він побачив, що вона боїться цього більше за нього.

Кайл повільно підійшов ближче.
- Гей…

Хейзел різко відвернулась. І він зрозумів, що вона стримує сльози.

- Хейзел.

- Не треба.

- Подивись на мене.

Вона похитала головою. Тоді Кайл обережно обійняв її. Спочатку дуже невпевнено. Наче вона могла розчинитися в повітрі.

Але Хейзел раптом міцно притиснулась до нього. І він відчув, як тремтять її плечі.

- Я не хочу, щоб ти помер, - прошепотіла вона.

Це були найстрашніші слова, які він коли-небудь чув. І водночас - найщиріші.

Кайл заплющив очі й притиснув її ближче.
- Добре, тоді ми щось вигадаємо.

Хейзел тихо видихнула біля його шиї.
- Я зроблю все, що зможу.

Кайл провів рукою по її волоссю. І раптом зрозумів одну жахливу річ: він не боїться смерті так сильно, як боїться втратити її.