12

І навіть зараз, наляканий і розгублений, Кайл подумав: вона неймовірна. Це вже ставало проблемою.

- Ти справді не боїшся мене? - тихо запитала вона.

Кайл подивився на неї. Чесно задумався. Так, усе це було дивно. Лячно. Неправильно. Але поруч із нею він не відчував загрози. Лише дивне тепло. І незрозуміле тяжіння.

- Ні, - сказав він.

Хейзел завмерла.
- Чому?

Кайл ледь усміхнувся.
- Бо ти дивишся на мене так, ніби боїшся зробити мені боляче.

У її очах щось здригнулося. І ця реакція сказала йому більше, ніж будь-яка відповідь. Кілька секунд вони просто стояли під шум моря. Потім Кайл раптом зробив крок ближче.

Хейзел затримала подих.
- Що? - прошепотіла вона.

- Хочу дещо перевірити.

- Кайле…

Але він уже обережно торкнувся її щоки. Хейзел заплющила очі. Наче від одного цього дотику в неї ослабли всі сили.

Кайл відчув, як серце починає битися швидше.

- Ти реальна, - тихо сказав він.

Її вії тремтіли.
- Для тебе - так.

І в цю мить Кайл більше не зміг стримуватись. Він нахилився ближче. Повільно. Даючи їй шанс відступити.

Вона не рухалась. Лише дивилась на нього широко розплющеними очима.

І коли між ними залишилось кілька сантиметрів, вона ледь чутно прошепотіла:
- Ти навіть не уявляєш, наскільки це погана ідея…

Кайл усміхнувся кутиком губ.
- Запізно.

І поцілував її. Світ ніби завмер. Шум хвиль став далеким. Вітер стих. Залишилось тільки тепло її губ і тремтіння в грудях.

Хейзел спочатку застигла. Наче не вірила, що це відбувається. А потім дуже обережно відповіла на поцілунок.

І в цьому було стільки прихованої ніжності… Він притягнув її ближче.

Хейзел тихо видихнула й схопилась пальцями за його куртку. Наче боялась упасти. Або боялась себе.

Коли вони відсторонилися, обидва дихали занадто швидко. Кайл торкнувся її чола своїм.

І тихо засміявся.
- Ну все. Тепер я точно пропав.

Хейзел дивилась на нього так, ніби ось-ось заплаче. Але все одно ледь усміхнулась.