9

Кайл нервово засміявся й відвів погляд.

- Це несправедливо.

- Що саме?

- Ти надто красива для містичної істоти.

Вона завмерла. Наче ніхто ніколи не говорив їй подібного.

Кайл одразу пошкодував про свої слова.
- Я зараз прозвучав дуже тупо, так?

Хейзел тихо похитала головою. І на її щоках з’явився ледь помітний рум’янець.
- Ні.

Кайл відчув, як усередині щось небезпечно перевертається. Щоб урятувати себе від цієї дивної тиші, він швидко підвівся.

- Ходімо.

- Куди?

- Не знаю. Просто… ходімо.

Хейзел подивилась на нього трохи здивовано.

- Ти завжди такий імпульсивний?

- Тільки коли нервую.

- А ти нервуєш?

- Дуже.

Вона тихо засміялась і теж підвелась.

***

Вони йшли вздовж набережної без особливої мети.

Кайл розповідав їй про місто, про старий кінотеатр, який скоро знесуть, про кав’ярню, де роблять жахливу каву, але найкращий чизкейк, про чоловіка, який щодня грає на саксофоні біля порту.

Хейзел слухала так уважно, ніби кожне слово було чимось цінним.

І Кайл раптом зрозумів, що вона майже нічого не розповідає про себе.

- Добре, тепер твоя черга.

- Моя?

- Розкажи щось. Що любиш. Що ненавидиш. Що робиш, коли нікого не лякаєш своєю загадковістю.

Вона усміхнулась.
- Я не намагаюсь нікого лякати.

- У тебе виходить само собою. - посміхаючись відповів хлопець.

Кілька секунд Хейзел мовчала.
- Я люблю море. Люблю слухати людські розмови в поїздах.

- Це трохи дивно.

- Люди чесніші з незнайомцями.

Кайл задумався.
- Взагалі… так.

- А ще люблю архіви.

- Архіви?

- Старі листи. Щоденники. Спогади.

Вона говорила про це так ніжно, що Кайл мимоволі усміхнувся.

- Ти звучиш як людина, яка народилась років двісті тому.

Хейзел скоса глянула на нього.

- Я все ще чекаю чесної відповіді про твій вік.

Вона тихо засміялась. Потім раптом зупинилась біля невеликого вуличного кіоску. Продавець нудьгував, гортаючи телефон.

Кайл озирнувся на Хейзел.
- Хочеш морозиво?

Вона здивовано моргнула.
- Я… не знаю.

Кайл підійшов до кіоску.
- Два ванільних.

Продавець дивно на нього подивився, але мовчки взяв два морозиво.

Коли вони відійшли, Кайл нервово засміявся.
- Це починає мене лякати.

- Пробач.

- Не вибачайся за те, що існуєш.

Хейзел завмерла. Ці слова вдарили в неї майже фізично.

Кайл простягнув їй морозиво.

Вона обережно взяла його. І вперше виглядала не загадковою істотою. А просто дівчиною. Красивою. Трохи сумною.

Хейзел скуштувала морозиво й здивовано підняла брови.
- Холодне і солодке.

Кайл розсміявся.
- Це буквально головна функція морозива.

Вона теж тихо засміялась.