4

Кайл різко підвівся. Чашка з недопитим чаєм мало не впала зі столу.

Хейзел стояла під ліхтарем нерухомо, ніби чекала, поки він її помітить. Жовте світло ковзало по її волоссю, а навколо неї кружляв дрібний осінній дощ.

Вона була за кілька метрів від його дому. І дивилася тільки на нього.

Кайл швидко відчинив вікно. Холодне повітря вдарило в обличчя.
- Ти що тут робиш?!

Хейзел трохи нахилила голову.
- Хотіла переконатися, що з тобою все добре.
- О другій ночі?
- Для мене це нормально.
- Ти зараз звучиш ще дивніше, ніж на пляжі.

На мить її губи сіпнулися в ледь помітній усмішці. І це чомусь змусило його видихнути. Наче від самого її вигляду тривога трохи слабшала.

- Почекай, - сказав він. - Я спущуся.
- Не треба.
- Чому?

Вона глянула кудись убік. На темні вікна сусіднього будинку.

- Люди можуть помітити, що ти говориш сам із собою.

Кайл завмер. Знову це дивне відчуття. Наче вона каже абсолютно серйозні речі, які не повинні бути серйозними.

- Я все одно спущуся.

Він накинув худі й майже вибіг із кімнати. На кухні ще горіло світло. Мати сонно виглянула з-за дверей.
- Синку? Куди ти?

- На хвилину.
- Ти бачив котра година?
- Так.
- Знову на пляж?
- Ні, я…

Він замовк.
Як це пояснити?
«Мамо, під моїм домом стоїть дівчина, яка впевнена, що її ніхто не бачить»?

- Просто прогуляюсь.

Мати втомлено зітхнула.
- Недовго.

***

Коли Кайл вибіг на вулицю, Хейзел все ще стояла під ліхтарем.

Дощ проходив крізь світло тонкими срібними нитками.

Кайл кілька секунд мовчав. Потім раптом зробив те, чого сам від себе не очікував.

Обережно взяв її за руку. Тепла. Справжня.
Дівчина різко затримала подих. Наче до неї давно ніхто не торкався.

Кайл теж завмер.
Її шкіра була незвично холодною - не мертвою, але ніби після довгого перебування у воді.

- Бачиш? - тихо сказав він. - Ти реальна.

Хейзел дивилася на їхні руки так, ніби це було чимось забороненим. Потім дуже повільно підняла на нього очі. У них було стільки суму, що Кайл раптом відчув дивний біль у грудях.

- Не варто до мене звикати, Кайле.

- Чому всі твої фрази звучать так, ніби ти знімаєшся в мелодрамі?

Вона тихо засміялася. І цей сміх був настільки живим і теплим, що він мимоволі усміхнувся у відповідь.

Десь позаду проїхала машина сусіда.
Кайл насупився.
- Добре. Давай перевіримо дещо.

Він різко підняв руку й помахав чоловіку, що наближався.
Машина проїхала повз.
Сусід подивився і кивнув лише Кайлові. Наче Хейзел поруч не існувало. Усмішка повільно зникла з його обличчя.

- Що… за чорт…

Хейзел заплющила очі. Наче саме цього й боялася.