3

Кайл кілька секунд просто дивився на фото.

Порожній пляж. Хвилі. Темрява. І жодної людини.

Він швидко перегорнув інші знімки.
Наступний.
Ще один.
І ще.

На кожному - лише море. Хоча він точно пам’ятав, як фотографував її.

- Ні, ні, ні…

Він збільшив одне фото майже до зернистих пікселів. Нічого.

Кайл нервово засміявся.
- Ну супер. Камера вирішила здохнути саме сьогодні.

Він сунув камеру в рюкзак і швидко пішов до набережної. Ліхтарі світили жовтим туманним світлом. Десь грала вулична музика. Повз проходили люди. Звичайний вечір. І від цього ставало ще дивніше.

Кайл озирнувся на пляж. Хейзел ніде не було. Наче вона справді… зникла.

***

Удома пахло чаєм і випічкою.
Його мати сиділа на кухні з книжкою, а батько дивився телевізор, навіть не відриваючи погляду від екрана.

- Нарешті, - сказала мама. - Ти знову без шапки.
- Мені двадцять чотири, ма.
- І що? Менінгіт не питає паспорт.

Кайл криво усміхнувся й кинув рюкзак біля дверей.
- Я в душ.

- Спочатку їсти. - заперечила мама.

- Потім.
Він уже хотів піти, але раптом зупинився. Сам не знаючи чому, запитав:
- Слухайте… а ви колись бачили людину, яку не бачать інші?

Батько фиркнув.
- Це філософське питання чи тобі знову снилась колишня?

- Тату.

Мати уважніше подивилася на нього.
- Що сталося?

Кайл сперся плечем об стіну.
- Та нічого. Просто сьогодні на пляжі була одна дивна дівчина.

- Симпатична хоч? - усміхнувся батько.
- Дуже.
- Тоді не бачу проблеми. - кинув той.

Кайл опустив очі.
- Її не видно на фотографіях.

На кухні запала коротка тиша.
Батько пирхнув від сміху.
- То, може, вампіри таки існують.

Але мама не засміялася.
- Ти жартуєш?

- Я не знаю.

Вона відклала книжку.
- Синку… ти нормально спиш останнім часом?

- Мамо, серйозно?
- Я просто питаю.

Йому раптом стало неприємно. Наче він сказав щось неправильне.
- Забудьте.

Він узяв чашку чаю й пішов до своєї кімнати.

***

Ніч була майже безсонною. Кайл лежав у ліжку, дивлячись у стелю. Перед очима знову й знову з’являлося обличчя Хейзел.

Її очі. Її голос.
«Те, що ти мене бачиш...»

Він різко сів.
- Та ні. Це маячня.

Кайл потягнувся до камери, що лежала на столі. Увімкнув її ще раз. Відкрив останнє фото. Порожній берег.

А потім…
Він завмер.

У темному куті знімка, майже непомітно, виднівся розмитий світлий силует.
Схожий на жіночу постать.

Із серцем, що раптом почало битися швидше, Кайл повільно підняв очі до вікна.

За склом, на протилежному боці вулиці, під ліхтарем стояла Хейзел.
І дивилася прямо на нього.