Мотивація до діалогу.

Есе на тему: "Навіщо я говорю іншим свої думки?"

На,нашій, планеті проживає близько 8 мільярдів людей, і кожна з них — унікальна особистість. Ми відрізняємося зовнішньо та внутрішньо, володіємо неповторним досвідом та світоглядом. Визнання цієї різноманітності є відправною точкою для розуміння мотивів, які спонукають мене до обміну думками.

Між населенням відбувається неперервний обмін інформацією, думками, що являється невід'ємною частиною життя.Як відомо, у кожного індивіда є своя думка.

Я усвідомлюю, що моя думка є лише однією з граней можливої істини. Я не маю на меті нав'язувати свою думку, і переконувати в тому, що лише мій погляд є вірним. Я висловлюю думки для того, щоб таким чином вступити в діалог.

Навіщо я це роблю?

Вбачаю в своїх діях, наступні можливості:

- Намагання допомогти іншим побачити звичні речі під новим кутом, або підказати нові ідеї, які допоможуть у вирішенні проблем.

- Висказані мною думки мобілізують інтелектуальний потенціал, що в свою чергу дозволяє мені перевірити та вдосконалити власні ідеї у "дзеркалі" іншого світогляду, а значить, сприяти еволюції ідей загалом.

Хоча повна об'єктивність у судженнях є недосяжною, це не означає, що слід відмовлятися від прагнення до неї. Без цього механізму формування оцінок людина не може існувати як свідома істота. Однак, зріла особистість розуміє, що мовчання буває ціннішим за слово.

Саме тому я вважаю ненормальним явищем висловлювати свою думку з будь-якого приводу. Такий нав'язливий вербалізм часто є ознакою інтелектуальної незрілості або потреби у самоствердженні.

У мене, наприклад, багато на що може бути відсутня сформована власна думка, і це є ознакою інтелектуальної чесності та відповідальності. Така позиція мене не принижує, не робить менш ерудованим чи освіченим. Мені не потрібне самоствердження через безперервне генерування позицій.

Висновок.

Мій мотив, не лежить у площині егоїзму чи бажання домінувати, а у прагненні до конструктивного обміну та спільного збагачення.

Я говорю іншим свої думки, щоб увійти в резонанс з іншими світоглядами, сприяти вирішенню проблем та збагатити простір ідей, визнаючи при цьому право на мовчання та унікальність кожного співрозмовника. Моя думка — це запрошення до спільної роботи, а не кінцевий вердикт.