Двадцять третя глава

Професор, віником підмітав зоряний пісок з блискучими камінцями. Не прості думки роїлися та гуділи як оси, в голові Кота. По перше, хто це смітить в корчмі речовиною, яку ще не відкрили вчені, а тільки припустили існування її, у своїх найсміливіших теоріях? По друге, Козацькій Країні загрожує небезпека.

Пухнастик вже попив молочка і полетів далі. Алекс і Юстас сповіщали генерала Зайцева, що все майже готове. Попросили вислати інструкції для ефективного завершення операції. Порекомендували також, прислати з військами, більше церемоніальних гармат*, мов народ в Козацькій Країні простенький і буде у великому захваті від них. (*Примітка автора: «церемоніальні гармати», це дуже потужні гармати зі складними й красивими наворотами. Вони, на багато кращі та потужніші за звичайні гармати. Ще, вони відрізняються тим, що дула в них суцільні і не мають отворів. Це зроблено для того, щоб випадковий постріл не зіпсував церемонію.)

Усе це, прочитали з Горошком, і Кіт вирішив на цей раз, нічого не дописувати. Так і відправили депешу з Пухнастиком.

Через ніч знову прилетів Пухнастик. Він вже нормально освоївся в гостях у друзів. Спершу, поки витягували депешу і наливали молочко він повалявся на дивані. Потім попив молока та знову улігся.

«Юстасу і Алексу.

Нагадую, що для виконання приборкання Козацької Країни, треба збезсилити народ сварками та бійками. Гарматна дивізія, підсилена церемоніальними гарматами, завтра буде очікувати знесилення козацького народу. Очікування буде проходити у дубовому лісі, недалеко від корчми. В допомогу вашій роботі, аналітично-воєнний відділ ретельно проаналізував ситуацію в країні супротивника та зробив науковий висновок. Воєнні науковці з’ясували, що для того, щоб краще посварити людей, треба побити горщики. Виконуйте.

Генерал Зайцев.»

Поки, задоволений життям Пухнастик відлежувався на дивані, Горошок і Кіт напружено думали. Ситуація була не простою. Потрібна була хитра протишпигунська комбінація. Кіт різко взяв гусяче перо та чорнила і дописав: «Всі дрючки, якими будуть розбиті горщики, необхідно ретельно вимазати чорною сажею, для напускання жаху».

Коли, спеціалісти по запамороченню, отримали листа від керівництва, то одразу узялися до підготовки. Тільки Співень, прочитавши про жахливі чорні дрючки, промовив: «Ну що ж, креативненько, креативненько».

На ранок, Батурин гудів як розсерджений осиний рій. Хтось уночі побив майже усі глечики, які на кілках парканів висіли. Для жаху, це було зроблено жахливими чорними дрючками.

Жінки вже добре накрутили своїх чоловіків, що б ті накрутили чуба, тим хто це зробив. Поступово, усі стали підтягуватися до базарної площі.

На площі почали вигукувати, що таку капость могли витворити лише корчмисти. Корчмисти, і собі, прийшли до висновку, що як що вони цього не робили то це звичайно зробили гетьманахисти. Народ розділився приблизно порівну. Назрівала серйозна бійка.

Кожна половина стала вибирати собі ватажка та готовитися до бою. Самим досвідченим та авторитетним, в одній половині, виявився Вернигора. Інша половина вибрала Вернидуба. Крутивуса вибрали арбітром.

Вернигора, Вернидуб і Крутивус були рідними братами Горошка, тому так склалося, що битися вийшли брат на брата.

Вернигора запропонував перемогти хитрістю і для цього обійти опонентів зліва. Усі його підтримали, після чого вислали посильного до арбітра з попередженням.

Вернидуб вирішив обійти опонентів справа та теж відправив посильного.

Солдати гарматної дивізії, разом зі своїм генералом, спостерігали з лісу за маневрами козаків. Ті крутили навколо лісу, вже декілька годин. Солдати були втомлені від того, що вони тягли не тільки свої гармати, а ще й церемоніальні. Від козацького кружляння у них стало паморочитися в голові і їх почало нудити. Багато хто з них полягав у сніг та вирішив відпочити.

Раптом козаки зробили одночасний маневр і зненацька заскочили в ліс. Це було так несподівано, що солдати навіть не встигли поворухнутися. Тільки генерал не розгубився і підійшов стройовим кроком до Крутивуса, віддав честь і сказав: «В якості акту доброї волі, ми відходимо на заздалегідь підготовлені позиції. Подивіться, які прекрасні, в нас, церемоніальні гармати».

«Звичайно прекрасні, ми допоможемо вам, виконати вашу добру волю», — відповів Крутивус.

Колеса в гармат, навіть церемоніальних, повідламували, а дула позагинали. Генерала ввічливо посадили верхи на найкращу церемоніальну гармату і швиденько, бігом супроводили дивізію до кордону. Треба сказати, що в цей раз, всі дула позагинали сильно до низу. Тому від них борозни залишались. Солдатам не зовсім зручно було їх тягти.