Восьма глава

Жінки прийшли до дому з ярмарку і розповіли, що для того, щоб рехформи почалися, всім, скоро треба буде, знати всі науки. Розповіли й пішли на вулицю, на колодках пліткувати.

Пліткувати, стало не просто. Тепер усі плітки, були на суворій науковій основі та мали тверду доказову базу. Але це, нікого не зупиняло.

Два куми сиділи в одного з них вдома і вже десять разів обговорили цю новину.

— А що куме, жінка заборонила вам, до свят, горілку пити?

— Так куме, заборонила.

— І мені заборонила. А може хоч первачка, чи наливочки?

— Ні куме нічого не можна, бо це все гидота і пити її не можна.

— Точно гидотна і я так думаю.

В хаті запанувала тиша. Навіть муха не билася головою об вікно, а тихенько сопіла за припічком.

— Слухайте куме, а жінка забороняла вам, пити це-два-аш-п’ять-оаш*? (*Примітка автора: «це-два-аш-п’ять-оаш» це хімічна формула тієї мутної гидоти, яка стоїть в того кума у трилітровому бутлі, закрита кукурудзяним качаном).

— Ні не забороняла, а що, у вас є?

— Як би, не по науці жили, то й не було б, та тепер є.

— Може проекспериментуємо?

— Тільки, як що заради науки, то обов’язково.

Трилітровий бутель перекочував на стіл і експеримент почався. Після першої чарки, стало чітко зрозуміло, що експеримент буде успішним.

— Чуєте куме, а от, за кордоном, живе Лохнеське чудовисько і всі на нього бігають дивитися. То як ви собі мислите, це факт чи інсинуація?

— Звичайно інсинуація. За Слобідкою теж живе трьохтонна жаба і ні чого. Ні хто до неї не бігає. Там недалечко, ще моя теща проживає.

— Цікаво. А ви знаєте куме, що дуже розумні мудреці дивлячись, лише на листочок з дерева, відкривають таємниці всесвіту?

— Знаю. Тільки зима зараз, де ми з вами того листя наберемо?

— Це точно.