Гетьман готовив новорічне привітання. То було не складне діло, бо кожен рік воно було одне й те ж. Починалося зі слів: «Цей рік був не простим…», потім усякі – «тра-ля-ля, тополя» і закінчувалося радісними й бурхливими оплесками. Та минулого року, перед привітанням, Гетьман заїхав до корчмаря і випили вони удвох віскарика. Після того віскарика, новорічне привітання пішло, як по маслу. Як по маслу, тільки не в той степ. Несподівано для самого себе, Гетьман став яскраво розказувати народу, як в наступному році проведе нові рехформи та після тих рехформ Козацька Країна стане самою передовою й цивілізованою у світі, а всі її жителі заживуть, краще чим у казці. Народ дуже зрадів.
Пройшов рік. То посли туди сюди їздили, то складна міжнародна обстановка, то по господарству треба було щось зробити, коротше, карасиків ніколи було половити, не те що рехформи робити. Ну справді, як що їх, отак взяти й робити, то тоді на все інше часу не вистачить.
Ще й клейнода кудись пропала. На урочистих заходах, треба з булавою виступати, а її за диваном немає. Куди ділася?