Дзеркало

Прекрасно! Стільки років війни, а я закінчу все так! Знаючи, що жорстокість Ріка немає меж, я розуміла, що сюрприз є, він міг мене просто вбити, але вирішив мучити. Раніше це були криваві подарунки, тільки такі, зараз я не могла навіть припустити, що мене чекає. Я сіла на підлогу і заплющила очі, потрібно придумати як звідси вибратись. Срібло, відсутність їжі зроблять мене обезсиленою, тож вихід потрібно було шукати негайно. От тільки всі мої спроби втечі закінчувались невдачею і ще більше відбирали сил. 

Тиждень! Ця сволота тримала мене тиждень без краплі крові, я не могла навіть толком на ногах стояти. На 8-й день Рік прийшов до мене в гості:

- Дивовижно! Ти навіть за таких умов прекрасна.

-Пішов ти! - прохрипіла я.

-О, і характер не змінився. Хоча, рекомендую, бути ніжним зі мною, твоє життя в моїх руках і не лише твоє. - Річард багатозначно посміхнувся і від цієї усмішки по тілу побіг мороз.

– Сьогодні ти отримаєш свій подарунок. Він тобі сподобається!

Мене грубо підвели і потягли з камери, під конвоєм ми піднялись на перший поверх і Рік вказав рукою на диван - там сиділа дівчинка, їй мабуть ледве виповнилося 19, але я нічого до ладу не встигла подумати, бо охоронець провів по її щоці ножем. Незнайомка скрикнула, цівка крові потекла по підборідді до шиї, а я заворожено дивилася на кров і не могла стримати себе. Голод узяв своє. Зникли охоронці, Рік, кімната зменшилась, залишивши лише мене і незнайомку. І її кров.

Я перетнула кімнату з неймовірною швидкістю, ніби не було стільки днів голоду, і вп'ялася в її горло. У голові була лише одна думка – кров, свіжа, тепла і гаряча!

-Яка ти ненаситна! – Річард спокійно сидів на кріслі та спостерігав за мною.

Я відштовхнула мертве тіло від себе і піднялася з дивану. До мене повертався здоровий глузд і я розуміла, що це пастка. Ось тільки в чому моя промах!?

-У чому суть шоу!? - прохрипіла, витираючи з рота кров.

-Знаєш, я не люблю зрадників. Ця твоя ненависть і помста неймовірно мені дошкуляла, але це було цікаво. Такий молодий вампір, ще й жінка, ніколи не досягав таких висот. І я пишався тим, що ти – мій витвір. Моя гордість! Але коли ти раптом почала змінюватися, коли у тебе, через стільки років, почали виявлятися почуття та людяність - я був вражений! Неприємно! О, не дивись так здивовано. Я бачив, як ти скрутила шию тієї нещасної на Іграх, і як ти скривилася при спалюванні зрадника минулого тижня! Такі зміни привернули мою увагу, я почав шукати їхню причину. І знаєш, що я дізнався! Ну ти ж знаєш….

Я похолола! Марк! Він дізнався про Марка!

- О, бачу, що ти все зрозуміла! Так, я дізнався про молодого перспективного німця. Як його там? Ммм, Марк. І він навіть сподобався мені, в ньому є якийсь запал, ось тільки він людина. - останні слова Рік виплюнув, як щось неприємне і огидне. - І ти в нього закохалася! Я стільки років був поруч, я подарував тобі безсмертя, ти отримувала будь-яку примху, а я навіть проблиску тих почуттів не бачив у твоїх очах. І ти могла спати з ким хотіла, але твоє серце має належати мені і тільки мені! Будь то кохання чи ненависть. І сьогодні я залишусь єдиним у твоєму житті.

Рік махнув рукою на дзеркало позаду себе і я зрозуміла, що воно одностороннє - з іншого боку це скло, через яке видно все, що відбувається в кімнаті.

Наступної миті вампір схопив зі столу вазу і щосили шпурнув у дзеркало. Воно розлетілося на тисячі шматків, а разом з ним і моє крижане серце. Там, за цією ширмою, сидів, на безпечній відстані, Марк. І він бачив все від початку до кінця! Я не могла зрозуміти, що він думає та відчуває. Його обличчя не виражало жодних емоцій. Якщо я думала, що при розлученні з ним мені було боляче, то дуже помилялася. Справжній біль я відчула лише зараз!

- А ось і сюрприз - Рік голосно зареготав.