Розділ 2 Нічні пригоди

Тієї ж ночі, коли Данко вже майже заснув, з-під ліжка почувся тихенький шепіт:
— Данку… ти спиш?
— Майже, — пробурмотів хлопчик. — А що сталося?
— У мене для тебе сюрприз, — сказав Монстр. — Хочеш побачити, що відбувається, коли всі діти засинають?
Данко одразу розплющив очі.
— Хочу!
Монстр обережно визирнув і простяг Данкові пухнасту лапу.
— Тільки тихо. Ніч — це час чудес.
Вони ступили під ліжко і Данко раптом відчув, ніби проходить крізь м’яку темряву.
За мить вони опинилися у зовсім іншому місці.
Це була Нічна Країна.
Там у повітрі плавали сонні кульки-сни, мов мильні бульбашки.
По даху сусіднього будинку бігли зоряні коти.
А старий місяць сидів на краєчку хмари й тихенько колихав ніч.
— Ого… — прошепотів Данко. — Тут справді чарівно.
— Ми, монстри під ліжками, не лякаємо дітей, — пояснив Монстр. — Ми охороняємо їхні сни. Якщо сон губиться, ми його повертаємо.
Раптом поруч пролетіла маленька тремтяча кулька.
— Ой! — вигукнув Монстр. — Це чийсь загублений сон!
Данко обережно спіймав кульку в долоні. Усередині він побачив дівчинку, що сміялась на гойдалці.
— Це сон про радість, — сказав Данко. — Його треба повернути.
Вони разом побігли вузенькою стежкою зі світлячків, поки не дісталися будинку, де у вікні горів нічник.
Монстр підкинув кульку — і вона тихо зникла у вікні.
Зсередини почувся спокійний дитячий сміх.
— Вийшло, — усміхнувся Данко.
Монстр кивнув.
— Ти найкращий охоронець снів. Хочеш інколи допомагати мені?
— Хочу, — серйозно відповів Данко.
За мить вони знову опинилися в кімнаті.
Данко ліг у ліжко, а Монстр зручно вмостився під ним.
— На добраніч, друже, — прошепотів Монстр.
— На добраніч, — відповів Данко.
І тієї ночі Данко заснув швидко, бо знав:
тепер він не просто хлопчик, який не боїться темряви.
Він — охоронець дитячих снів.