Розділ 11

Драко

Він порушив правила. Знаючи, що це небезпечно? Порушивши 24, 67 та 11 правила. Оскільки він хороший робочий то я не буду його вбивати. Але все ж таки на наступний раз хай знає, що робить, а то буде гірше. Підійшовши до нього ближче я подивився на нього зверху. Руки мої були в карманах. Трохи відійшовши я подивився на охорону і сказав

Драко: Ви знаєте, що робити але не вбивайте його. Він, ще потрібний.

- мій голос був спокійний та наказовий. Охоронці вже багато раз робили це тому їм вже і так байдуже.

Охоронці взявши під руки непритомного Діна зразу знали куди йти. Хоча таке трапляється не кожен день. Коли новачки то прощають на перший раз. Але Дін працює на мене вже два роки, а скоро і три буде. І я ніколи не бачив, щоб він порушив хоч одне правило. А тут зразу три. Задумавшись над цим питанням я підійшов до свого крісла зручно сівши. Чорт...від крові Діна залишився слід на підлозі. Невеличкий але я зараз викличу прибиральницю хай прибере. Я натиснувши на кнопку на столі викликав прибиральницю. Через 5 хвилин від плями крові не залишилося і сліду. Наче там нічого і не було. Потім я вийшов і направився в кімнату де вже був Дін.

Дін

Різко я розкрив очі. Я закрив на трохи очі, щоб відійти від цього. Драко стояв коло виходу з ванни спершись на стіну та схрестивши руки на грудях. А охоронець, який стояв біля мене став неподалік від Драко. Моя голова була мокра, потилиця боліла. Моя ліва рука була на животі, а права над головою. Відкривши повільно очі я дивися в стелю.

Драко: Ти знаєш, що це сама легка питка. Завтра ти в 10:35 приступиш до навчання новачків у моїй компанії. І, ще раз ти порушиш правила то знаєш, що на наступний раз. 

- Я знав Драко. Ця питка була сама легка. Навіть бридко згадувати інші. Більшість після них не виживали. Вони просили про допомогу, щоб швидше усе це закінчилося. Але Драко ніколи не проявляв доброту.

Драко вийшов з кімнати, а також із ним пішов і охоронець. Я лежав на холодній мармуровій плитці. Здавалося, що я не ворушусь навіть, але мої груди то піднімались то опускалися. Пройшло декілька хвилин. Я встав наблизившись до раковини. І почав шукати в тумбочці вату або ватний диск. Голова гуділа від болі, добре перетерплю. Нарешті я знайшов декілька ватних дисків. Я добре намочив їх під напором води з крану. Потім взявши одну поклав собі на потилицю наче компрес. Так я зробив із іншими мокрими дисками поки там не залишилося ні краплинки крові. Витерши потилицю сухою серветкою я вийшов з ванни направляючись в свою кімнату. Вийшовши в коридор бордового кольору пройшовши декілька метрів, перед мною з'явились двері на таблиці було написано.

 "Кімната №4 Дін Рам Діон"

Моя рука торкнулась прохолодної, металевої ручки двері. Із невеличким скрипом я відкрив двері в свою кімнату. Все було, як завжди на місцях. Та сама кімната. Сіро-білі стіни, дерев'яне ліжко, дзеркало, просторе вікно закрите сітчастими шторами. Я повільно підійшов до свого ліжка. На маленькій тумбочці, як завжди стояла рамка з фотографіями. На, яких були мама, тато, і моя улюблена менша сестричка. Погладивши її лице на фотографії я присів на ліжко закривши очі.