Розділ 7

Дін

Я дивився на неї. Вона виглядала так ніби бачить в мені величезного монстра, що розірве її на клаптики. Ну і нехай, довіряти мені чи ні це вже її рішення. Я робив так, щоб вона задумалась, хороший я чи ні. Хай не думає, що я дуже хороший чи поганий, скоріше нейтральна особа. Одне я знав точно. Мені не можна довіряти. Мене сердило те, що вона була точна копія моєї зниклої сестри.

Декілька років назад

  Це був спокійний день.Дін, як завжди грався зі своєю молодшою сестрою. Тато і мама вирішили завести сестру на аквапарк, залишивши мене самого удома. Я спокійно сидів у своїй кімнаті читаючи комікс "Людина павук". Але лише один дзвінок перевернув моє життя з ніг на голову.

-Доброго дня...це офіцер поліції. Ким вам обходяться Рам Діон і Еліна Діон? Я трохи злякався недовго думаючи я відповів.

-Мама і тато. А, що з ними сталося? Що з моєю сестрою? Страх змусив моє тіло застиг нути, наче кам'яна статуя.

- Мені дуже шкода, але сталась аварія і всі вони не вижили. Я зараз приїду по вашому адресу, у вас є, ще рідні?

Я настільки злякався цих слів, що ледь телефон не визковзнув з моїх тремтячих рук.

- Т-Так тьотя по маминій лінії...

Я старався з усіх сил не заплакати, але це не виходило. Каплі сліз летіли по моїх щоках і випікали їх наче розжарене вугілля чи струйка лави. Офіцер закінчив дзвінок із телефона почулись лише короткий гудок. Я кинув телефон, що сили на ліжко. Мої руки впились в шкіру голови ледь не вириваючи клок волосся. Сльози котились рікою по його щоках. Він кричав від цього усе...усе, що він любив зникло в одну мить. Ця втрата змінила його життя. Він жив в тьоті ходив на могилу до мами,тата та його улюбленої сестри. Але і від цієї втрати він почав лізти в нелегальні справи його життя змінилося остаточно після того дня. Після того дня він змінився, а тепер є таким, яким він є зараз.