Розділ 5

Драко

Тишина в моєму кабінеті тривала недовго неприємний звук телефону змусив мене покинути своє положення. Неохоче взявши трубку я почув той голос, який не хотів би чути, ще довго.

Люціус:Драко...як там справи? Ти знайшов цю дівчину?

Голос батька, як завжди був грубим йому ніколи нічого не подобається, коли я, щось роблю.

Драко: Все добре тату.Так я знайшов її.

Люціус:Драко скільки раз повторювати.Не називай мене тато ти, як і був непотрібним так і залишився,але зараз хоч користь є від тебе.

Казав Люціус суворим тоном із невеличкою небезпекою.

Драко:Добре Люціус.

Закінчивши дзвінок я поклав телефон лицевою стороною по столу. Від розмови моє лице трохи примружилося розмова з татом...саме гірше, що може бути.Він завжди вважав, що я не такий, як потрібно, не такий для нього.Добре, що у мене хоч мама хороша.Не знаю ким я був би без неї хоча...я і так зараз не такий, яким уявляв себе в дитинстві, люди змінюються, як тілом так і рисами характеру і вподобаннями. Сидівши на кріслі тихо цокаючи пальцями по столу я ніби чекав чогось.Хоча я знав, що немає чого чекати, бізнес йде далі прибуток зростає так само, як і охочих поступити в наші ряди. Все йшло, як часи. Повторяючи кожну хвилину та секунду часу. Єдині зміни, які були це Т/и. Це єдине, що змінилося дивно...я дав їй доволі хороше місце де вона буде поки ми не знайдемо її батьків, а може і раніше. Як я її вб'ю, це буде залежати від того, як Т/и поводитиметься. Краще хай вона слухається, а, якщо ні, то це стане її домом її кошмаром. Хай думає, що робить. Мені взагалі начхати на неї, єдине, що не дає можливості вбити її зараз, або щось інше, це те, що можливо в її батьків з'явилась совість і вони повернуться за нею.

Хм...цікаво те, що буде далі. Можливо Т/и дуже швидко здасться та й все, але хто його знає.

Треба зосередитись на роботі. Драко почав читати папери, інколи відволікаючись записуючи, щось в всій чорно шкіряний записник.

Т/і

Помалу прокидаючись я побачила, якийсь одяг. Мабуть мені його принесли, щоб я переодягнулась.Подивившись на одяг я побачила кофту чорно-сірого кольору та вільні штани і все інше. Обережно одягнувши його, дивно, але було доволі зручно, одяг був мені, як раз та ще й вільний, а це було, ще краще.Сівши на ліжко я дивилась лише на одну точно згадуючи, як потрапила сюди.

СПОГАДИ

Т/и помалу ходила по тротуарах. Людей майже не було, а місяць освітлював дорогу небо було ясним покритими маленькими зорями. Легкий осінній вітерець віяв створюючи комфортну атмосферу, а опале листя валялось під ногами.Свіже нічне повітря наповнило мої легені. Оскільки мама з татом поїхали вона могла насолодитися свободою, а за школу можна було не переживати оскільки були канікули. Та й батьки написали довідку, що я не буду ходити в школу декілька тижнів. Все було добре, але доходячи до, ще більше темного місця в декількох метрах від мене зупинилась чорна машина з тонірованими вікнами. Не звертаючи на це увагу я пішла далі, і тепер я розумію це була фатальна помилка. Якийсь чоловік тихо наблизився до мене потім він схопив мене своїми руками сильно тримаючи, а за секунду до мого рота і носа приклали тканину пропитану, якоюсь рідиною. Мої очі почали закриватися самі по собі, як я не старалась, але нічого не виходило. Я побачила темноту, а тепер ось я тут сама не знаю де і не знати, що буде зі мною тільки зараз я знаю, що та рідина то було снодійне. Ця реальність лякала мене не на жарт, а кожна хвилина у цій кімнаті не давала спокою. Страх переслідував мене постійно. Але тут в кімнату зайшла людина, яку я взагалі не знаю. В цьому місці я бачила лише декількох людей, охорону, якогось хлопця з кучерявим каштановим волоссям ну і, ще одного хлопця з трохи золотистим волоссям, але швидше всього його волосся було схоже на світло місяця в небі. А на цей раз цього хлопця я вже не знала. Це також був хлопець. Сині очі, як діамант, русяве волосся трохи нижче шиї неохайне й неслухняне волосся, яке стирчало в різні сторони. По ньому навіть не видно чи добрий він чи ні, та й взагалі, ще тепер нові питання катували мене. Хто він? Що він хоче? З якими намірами він прийшов?

Ці запитання давили не мене, що сили, мені і так нелегко, а тепер я знайомлюся, ще більше з людьми навіть не знаючи їхніх імен, і взагалі, що вони хочуть від мене. Стараючись заспокоїтися і не показувати слабості я з жала руки в кулаки направляючи страх і гнів у свої руки.