Розділ 2

Кожна секунда часу без перерви різала мене багатьма питаннями. На зап'ястя так сильно давила мотузка, що здавалося ніби зараз вона проріже мені шкіру до крові. А нервове було те, що лампочка постійно мигала, це завдавало більше дискомфорту. Запах плісняви та сирості тік і бив в ніс з виду звичайна кімната правда трохи темна. Тут лампочка перестала світити, але не настільки ж довго приблизно 10 секунд з за дверей почулися кроки, які ставали все ближче і ближче замковий отвір щолкнув, за заставило трохи здригнутись. Двері повільно відкрились я старалась не давати виду страху, але це ледве виходило. Я побачила двох хлопців, одного якого вже бачила, а іншого ні. Платинове волосся, яке так і трохи виблискувало на освітлені тьмяної лампочки, а сірі очі виражали беземоційнісь та байдужість. В голову лізло декілька думок, які найбільше не давали спокою << Це Драко? Чого вони чи він хочуть від мене?>> Хлопці повільно зайшли. Один з кучерявим волоссям відійшов назад, а хлопець з платиновим волоссям підійшов вперед.

– Так-так хто тут у нас? Хм... точно, Ася. – його голос звучав так ніби зараз, щось станеться... Щось, що змінить моє життя на до і після. Ще одне питання з'являється в голові<< Звідки він знає моє ім'я?>> Хоча тут я могла дати відповідь сама. Якщо він викрав мене то я точно йому потрібна і він точно знає інформацію про мене. Але з, якою метою я йому потрібна? Багато питань, аж занадто... Крім того тут зрозуміло, що сто відсотків мені ніхто не дасть відповідь.

– Ти, що якзика проковтнула? Не дуже люблю, коли мені не відповідають.– його голос був наказом. Мурахи пробігли по спині. А, що я мала сказати? Ну тут мені здавалося краще промовчати. Зайві слова тут не допоможуть, крім того його точно посадять за таке.

– Тебе посадять за те, що ти викрав мене.– я старалась зберігати голос спокійним ледве стримуючи в ньому тремтіння. А страх переповнював мене ніби зараз так і вирветься на волю.

– Повір мене не посадять. Я з будь, якої ситуації вийду сухим, щоб ти не робила. – голос Драко був впевненим. Він знав, що каже.

Я зрозуміла, якщо він зміг мене так легко викрасти, то і втекти від арешту також вийде. Крім того його слова << Я з будь, якої ситуації вийду сухим.>> Ніби казали, що у нього є свої секрети і люди в поліції. Наче, щоб він не робив йому нічого не буде. Страх і напруження зависали в повітрі, піднімаючись вгору, до стелі. Кімната ніби від цього була дуже тісною, ледве-ледве пропускаючи повітря, в легені.