Монстр

Монстр

- Мамо, я вже йду додому. Так, я купив поїсти для Монстра. Так. Той самий корм. Монстр буде задоволеним. Він зрадіє. - говорив по телефону хлопчик десяти років, який ніс щось у закритій торбі.

- Климентію, в тебе живе монстр? - здивувалася дівчина, яка гуляла поруч та випадково почула розмову.

- Так, Мальво. У мене живе Монстр. Вже цілий рік. - відповів Климентій.

- А який він? - поцікавилася Мальва.

- Чорний, пухнастий, ось такий десь... приблизно. - хлопчик показав руками відстань в півметра. - А якщо розтягнеться на підлозі, то разом з його хвостом може бути довше за метр. У нього дуже довгий хвіст.

- В нього ще і хвіст є? - здивувалася Мальва. - А можна на нього подивитися?

- Я в мами спитаю. - Климентій дістав телефон. - Алло, мамо. Тут моя однокласниця хоче подивитися на нашого Монстра. Можна Мальві до нас у гості? Добре. Мальво, можна. Пішли.

Через шість хвилин мама Климентія вже відчиняла вхідні двері.

- Проходьте, будь ласка. Тільки спочатку перевзуйтеся та помийте руки. Ось ці капці, Мальво, можна взути. - пояснила мама. - Давай покупки, сину. Приділи увагу гості.

- А де ж Монстр? - запитала дівчина у хлопця вже після того, як вони перевзулися та помили руки, стоячи в одній з кімнат.

- Зараз покличу: Монстре! Монстре! - але ніхто не з'являвся. - Та ось він! Під моїм ліжком!

Два помаранчевих ока ближчали в темряві під ліжком.

- Які страшні о-о-чі. - прокоментувала Мальва.

- Так. Коли Монстр в темряві, то аж самому страшно, коли бачиш лише його очі. Він через своє забарвлення зливається з темрявою. Монстре! Монстре! Монстрику, не бійся. Це моя однокласниця. Виходь. - покликав Климентій.

- Я знаю, як його виманити з-під ліжка. - запропонувала свою допомогу мати.

Вона відкрила упаковку корму, який приніс її син, відсипала трохи собі у долоню.

- Монстре! Монстре! Їсти! - покликала вона.

Як несподівано щось пухнасте вискочить з-під ліжка!

- Ай! - від переляку крикнула дівчина.

І...

Чорний кіт прийнявся їсти сухий корм з долоні жінки.

- Знайомся з ним. Це - наш кіт на ім'я Монстр. - пояснив з гордістю Климентій. - Це - найкращій кіт у Всесвіті. Найдобрішій та найспокійніший.

Коли кіт доїв, хлопчик узяв його на руки.

- Дивись, який він особливий: чорний з коричневим відтінком. А по всьому тілу розкидані довгі білі волоски. Дивись, яка довга в нього шерсть. На спині аж чотирнадцять сантиметрів!