Монстр
- Мамо, я вже йду додому. Так, я купив поїсти для Монстра. Так. Той самий корм. Монстр буде задоволеним. Він зрадіє. - говорив по телефону хлопчик десяти років, який ніс щось у закритій торбі.
- Климентію, в тебе живе монстр? - здивувалася дівчина, яка гуляла поруч та випадково почула розмову.
- Так, Мальво. У мене живе Монстр. Вже цілий рік. - відповів Климентій.
- А який він? - поцікавилася Мальва.
- Чорний, пухнастий, ось такий десь... приблизно. - хлопчик показав руками відстань в півметра. - А якщо розтягнеться на підлозі, то разом з його хвостом може бути довше за метр. У нього дуже довгий хвіст.
- В нього ще і хвіст є? - здивувалася Мальва. - А можна на нього подивитися?
- Я в мами спитаю. - Климентій дістав телефон. - Алло, мамо. Тут моя однокласниця хоче подивитися на нашого Монстра. Можна Мальві до нас у гості? Добре. Мальво, можна. Пішли.
Через шість хвилин мама Климентія вже відчиняла вхідні двері.
- Проходьте, будь ласка. Тільки спочатку перевзуйтеся та помийте руки. Ось ці капці, Мальво, можна взути. - пояснила мама. - Давай покупки, сину. Приділи увагу гості.
- А де ж Монстр? - запитала дівчина у хлопця вже після того, як вони перевзулися та помили руки, стоячи в одній з кімнат.
- Зараз покличу: Монстре! Монстре! - але ніхто не з'являвся. - Та ось він! Під моїм ліжком!
Два помаранчевих ока ближчали в темряві під ліжком.
- Які страшні о-о-чі. - прокоментувала Мальва.
- Так. Коли Монстр в темряві, то аж самому страшно, коли бачиш лише його очі. Він через своє забарвлення зливається з темрявою. Монстре! Монстре! Монстрику, не бійся. Це моя однокласниця. Виходь. - покликав Климентій.
- Я знаю, як його виманити з-під ліжка. - запропонувала свою допомогу мати.
Вона відкрила упаковку корму, який приніс її син, відсипала трохи собі у долоню.
- Монстре! Монстре! Їсти! - покликала вона.
Як несподівано щось пухнасте вискочить з-під ліжка!
- Ай! - від переляку крикнула дівчина.
І...
Чорний кіт прийнявся їсти сухий корм з долоні жінки.
- Знайомся з ним. Це - наш кіт на ім'я Монстр. - пояснив з гордістю Климентій. - Це - найкращій кіт у Всесвіті. Найдобрішій та найспокійніший.
Коли кіт доїв, хлопчик узяв його на руки.
- Дивись, який він особливий: чорний з коричневим відтінком. А по всьому тілу розкидані довгі білі волоски. Дивись, яка довга в нього шерсть. На спині аж чотирнадцять сантиметрів!