Монологи неприкаянних
Злостивий актор
-Я більше не в змозі терпіти це клеймо! Більше не в змозі терпіти слово на ту кляту букву "к"! Я більше не маю в запасі тої кривої,натягнутої на мізерність моєї гордості, незручної усмішки. Більше не виламую собі пальці,уважно вслуховуюючись в образи,не сміюсь коли не смішно бо всім іншим подобається цей гумор,не киваю на незрозумілі мені речі бо всі інші здається в курсі. Я не змінюю свого хребта заразом з співрозмовником. Хоча ні, я просто тихо презираю себе паралельно роблячи все це.
Та нехай,судіть мене скільки вам заманеться,кидайте загостреними по краях шматами металу. Якщо самі не помічали за собою подібного. Якщо ніколи не задумувались,чи може всі такі ж, просто грають краще? Якщо не гнули себе з думкою, що інакше зламаєшся під океанічним тиском.
А потім оглядалися і бачили що деякі вибирають просто плисти попутними течіями. Роздумували,чи вони просто з народженням підходять для плавання чи колись заручились сміливістю відштовхнутись від дна й ритмічно дригати руками й ногами.
Розглядали,як захоплений ювелір те паршиве слово "комформіст". І з прискіпливістю заядлої модниці приміряли його на себе.
#1770 в Сучасна проза
#940 в Молодіжна проза
Відредаговано: 07.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
