Монологи неприкаянних
Надто вже професійна ілюзіоністка
-І ось я тут. Це,власне кажучи,скоріше смішно ніж сумно.
Ох,якою я була колись! За тих далеких тепер вже вистав! Гм,кого я тільки з себе не вдавала.!?!Ким я тільки себе не уявляла!?! Я була великою,була сильною,була розумною,красивою. Я була кращою танцівницею на кращих сценах,співала для стадіонів,винаходила ліки від невиліковних хвороб. Я ніколи не плакала,не принижувалась,не виглядала по-дурному. Я виключно переможно всміхалась,навіть в своїх гірших ілюзіях.
Можете скільки завгодно глипати на це слово насмішкуватими очима, те чим я займалась не було простим. Ні,це було мистецтвом на яке я поклала своє життя. Мистецтво обману. Делетанти використовують його для замилення очей навколишніх та істинна вершина в наведенні дула на самого себе. Тогді ти стаєш по-справжньому тим ким хочеш.
А потім неминуче протираєш очі. Так,це місце і справді скоріше смішне ніж жахливе. Або ж я й справді не вмію жити без цих солодких хмаринок дофаміну в моїй голові. Та чи посмієте ви призирливо вишкіритись якщо я скажу, що ви всі такі ж ілюзіоністи? Просто трохи менш досконалі.
Маю велику надію що ви трохи менше досконалі.
#1770 в Сучасна проза
#940 в Молодіжна проза
Відредаговано: 07.11.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
