Розділ 3

 Рейс перенесли на наступну ніч, а білети Моніка залишилась плаченими. Хто завгодно зможе безкоштовно полетіти в Коста-Ріка.

 Рівно о 10 вечора команда зайняла свої позиції. Моніка одяглась як звичайна дівчина яка їде в подорож, але у неї всюда була захована зброя.

 На ній легкий сірий спортивний костюм і кросівки. Голова укрыта капюшоном, а волосся заплетено в легкую косу, на шиї зручна подушка для сну. Несправжню валізу і сумку дівчина котить позаду себе.

 Дівчина сіла в зону очікування посередині від проходу. Капюшон закривав її обличчя, вона прихилила голову на бік.

 Невдовзі пройшов Стів і зайняв місце навпроти неї. Вони довго мовчали, але хлопець не витримав і першим порушив тишу.

- Ви також Коста-Ріка?

Моніка підвела голову з подушки, їхні погляди зустрілися.

- Так,- спокійно відповіла дівчина.

Обличчя Стіва змінилося,на ньому з'явилася здивування з нотками непорозуміння.

- Моніко?- тільки й вимовив він.

- Стіве,- посміхнулася дівчина. 

- Давно не бачилися. Зараз порахую…10 років. Добре виглядаєш, твоя робота зовнішності не нашкодила.- почав бубоніти Стів.

- Дякую. Ходімо в кафе, теми продовжимо нашу розмову- запропонувала Моніка.

 Він погоджуючись кивнув головою. Вони залишили речі і пішли до кафе. Окрім них у аеропорті більше нікого не було.

 Дівчина замовила собі лате і тістечко з вишневою начинкою, а хлопець американо.

 У кафе всього 7 столиків, вони сіли за самий дальній від дверей. 

- Як у тебе справи? Ким працюєш?- почала було Моніка.

 Стів лукамо посміхнувся та промов: 

- Ти і так все про мене знаєш, які я про тебе.

- І що ти про мене знаєш?- дівчина награно здивувалася.

- Ти таємний агент “The week” як прийшла вбити мене через те, що я став свідком на твоєму останньому завданні.

 У Моніки відвисла щелепа.

- У в мене тільки одне питання, чого ти мене в університеті кинула?- запитав Стів.

 Як тільки Моніка оговталась, вона одразу ж відповіла:

- Твій батько - ректор. Він не хотів щоб ми були разом і погрожував мені відчисленням.

 Стів Оґест занурився у свої думки.

- Але невдовзі після нашого розлучення, ти кинула університет.

- Я не можу жити за чимось правилами.

 Між ними повисло мовчання, Стів насупився та підпер голову рукою. 

- Тоді в мене є пропозиція,- промовив хлопець.

 Він почав копирсатися у своєму рюкзаку, Моніка подивилася його рюкзак та помітила пістолет.

- Яка?- з непорозуміння запитала дівчина.

- Давай помремо ра…

 Пролунав постріл.