11. Нова посада.

Ми спустилися під землю, де нас зустрічали мої сестри та Аріадна.

-нащадок Алана Дункана, вітаю тебе в моєму місці сили.

-невже ви Аріадна Емір? Ви так схожі з Саланою.

-я часто це чую, ну що ж, перейдемо до справи.

-так, звісно, що від мене потрібно?

-чи можеш ти з моєю допомогою створити портальні артефакти до палацу?

-чисто теоретично це можливо, але практично я не уявляю цю роботу, як не як це була робота 6 талановитих магів, також в цю роботу був залучений Алан Дункан, найкращий артефактор якого бачив цей світ.

-а ти можеш стати другим найкращим артефактором, якщо не струсиш і допоможеш нам.

Парирувала Кейт, вона завжди вміла вкласти свої п'ять копійок.

-але це не в моїх силах. Я простий артефактор, а не чудотворець.

-так стань чудотворцем.

-по твоєму це так легко?

-не забувай, що я досі князівна.

Сказала Кейт, вони з Лео ніколи не ладили. Кейт вважала Лео неперспективним та нічого не обіцяючим малим, чиє діло копатися в смітті, щоб знайти артефакти і продавати їх, така думка в неї була ще з дитинства, Лео ж в свою чергу вважав її високомірною, лицемірною та ще й вискочкою, якою Кейт і була інколи. З дитинства між цими двома все було важко. 

-найшлася мені командирка.

-ану цить обоє.

Шикнула я на них.

-я вірю, що ти впораєшся, Лео, ти нащадок мого близького друга, тому ти маєш впоратися.

-я звісно спробую, але нічого не обіцяю.

-на цьому і домовилися, а зараз вам час повертатися, Лео, я сповіщу твого предка і ми разом спробуємо знайти лазійку в нашому заклинанні, якщо хтось і зможе це зробити то це ми, якщо буде потрібно я ще й підключу інших засновників.

-тоді я повертаюся в монастир?

-звісно.

Я опинилася в своїй кімнаті та одразу ж почула стук у двері.

-Лано, це Ліді, тренування.

-я вже виходжу.

Крикнула я та вийшла в коридор.

-ти готова?

-до чого?

-до спільного тренування.

-такого як минулого разу?

-о ні, це справді спільне тренування. Там буде весь монастир, ти маєш показати свої вміння.

-я розумію. З ким я буду битися?

-скоріше за все з Отіс, це дівчина з монастиря. Вона всього на рік старше за тебе, і тільки нещодавно доєдналися до нас.

-але ж всі монастирці це діти вбивць, чому ж вона новенька?

-бо в неї тільки нещодавно пройшла посвята, як і у тебе.

За недовгий час ми дійшли до зали, там нас зустріли Крістіан, Джек та Агата.

-ти як?

Запитав мене Крістіан відводячи в сторону.

-непогано, тільки хвилююся, шалено хвилююся.

-не переймайся, тебе навчали найкращі. Ти впораєшся.

-дякую.

Ми всі разом зайшли в зал та люди почали переговорюватися, всі вони не знали, що буде далі та чого чекати.

-пірати.

Крикнув Крістіан.

-сьогодні день, коли наша нова учасниця буде вперше на нашому тренуванні, тож привітаємо її з успішно пройденими 3 місяцями кропіткої підготовки. Від вчорашнього дня вона одна з нас. Кожен пірат, який поважає себе та свою честь має підставити плече, якщо в неї буде летіти куля, чи готові ви підставити своє плече?

-готові.

Закричав хор голосів.

-чи готова ти, Салано, підставити своє плече, щоб захистити свого побратима. Свого брата чи сестру по зброї?

-готова.

Крикнула я у відповідь.

-тоді вітаємо тебе в нашій сім'ї, тепер кожен тут це твій брат або сестра, кожен готовий віддат за тебе життя, а ти за них.

-я проти.

Викрикнула Агата, яка стояла біля мене.

-я проти того, щоб Салана вступала до нас, не пройшовши бій з учасником монастиря.

-вона пройде бій, Агато, в цьому ти можеш не сумніватися.

-ну і з ким вона пройде бій?

-з Отіс.

-я не згодна.

-ну і кого ж ти хочеш покласти замість Отіс?

Сказав Крістіан. Ця вистава йому явно не подобалася, а вибрики Агати насторожували, що вона задумала?

-себе.

Гордо промовила дівчина з презирством глянувши на мене.

-це не правильно, Агато.

Заперечила Ліді.

-підтримую.

Промовив Джек.

-це не правильно, вона ще не готова до цього.

Прошепіла Ліді так, щоб її чули тільки ми, а інші ні.

-я згодна. Я готова довести, що я гідна бути тут і ніхто не посміє стати мені на заваді.

Прокричали я до цієї товпи.

-скільки ж пафосу.

Прошепотіла Агата.

-ну що ж, тоді прошу на мату. Лано, підійди до мене.

-що таке, Крістіане?

-ти впевнена в своєму рішенні? Агата сильний противник.

-так, впевнена.

-тоді єдине, що я можу зробити це допомогти тобі. Агата сильний противник, це факт, але на твоїй стороні хитрість та проворність.

-дякую за пораду. Не переймайся за мене, адже я не такий вже й поганий боєць.

Я підморгнула хлопцю та вийшла на мату, де мене вже чекала Агата.

-приготуйся до свого кінця, князівно.

-о ні, приготуйся до свого кінця ти.

Прошепотіла я у відповідь.

Так, на стороні дівчини були тренування, які тривали не один рік, але на моїй стороні була хитрість і трішки магії. Головне, щоб ніхто не дізнався. Я не просто так нащадок Аріадни, а тому холодний розум завжди був моїм союзником. Кружляли ми недовго, Агата одразу пішла в бій, що насторожило мене, адже вона навіть не прицілювалася, хоча з роками практики звісно ти будеш такою впевненою в своїх діях. Перший удар ножем в селезінку я відбила, другий в голову також, від трього я вивернулася, а от з четвертим не пощастило. Дівчина вдарила ножем в плече, але благо я не постраждала, всього лише впала. Швидко піднявшись я вирішила теж йти в атаку. Перший удар був в печінку, але дівчина відбила, другий в плече, теж відбила, але на третьому ударі я вирішила діяти розумніше. Я замахнулася в голову, але на ходу змінила градус і кинджал попал в грудну клітку дівчини, якби не ці заглушки то ми явно вже б повбивали одна одну, але цього не сталося. Дівчина знову занесла кинджал, але мені це вже набридло. Я маневром занесла руку за спину, знайшла потрібний ракурс та непомітно сипнула землі в очі Агаті, завдяки магії швидко замела всі сліди та повалила дівчину.