5. І знову тренування.

-давай. Я ж знаю, що ти можеш більше.

-а якщо ти помиляєшся?

-принцесо, я не помиляюся, можливо, тобі просто потрібно дати стимул.

Кричав мені Джек біжучи спереду, а я ледь дихала після 40 кола без перепочинку.

-і який стимул буде?

-хто зна, можливо, стимул продовжити, або ж вбити мене.

-ти про що?

-а про це.

Хлопець різко наблизився до мене та поцілував мене. Якщо скажу, що поцілунок мені не сподобався то збрешу, якщо скажу, що хочу ще та не відриватися від хлопця теж збрешу. Дивна реакція. Джек розімкнув наші губи та знову вибіг наперед, тим самим кидаючи мені виклик. Саме через це я прискорилася. На ходу витягнула кинджал та він попав точно в ціль біля його правого вуха. Тут свої почуття показувати не можна, навіть якщо це був просто поцілунок, який мені сподобався, тому просто зробимо вигляд, що я зла на нього, хоча чи вдасться мені зберігати цю злість, коли всередині нічого не відбувається. Немає ні злості ні бажання.

-а ти нічого так навчалася в Ліді.

-не тільки Ліді мене навчає. Я й сама добре метала кинджали. Це доказ, ще раз дозволиш собі розпускати руки, або язик, то наступний кинджал проткне твоє вухо, або око. Я ще не вирішила, що тобі відтяти.

Знизила я плечима та нарешті наздогнала його, але вже через десять хвилин мої сили мене покидають та я молю хлопця зробити перерву.

-мда, принцеско, схоже ми помилилися в тобі коли рахували, що ти варта стати частиною монастиря. Ми що з тобою марно провозилися цілий місяць?

Ці слова увіп'ялися мені в груди наче гострий кинджал та я вмить згадала, де я знаходжуся. Я в монастирі Святої Марлени, де живуть розбійники. Всі тут тренуються та б'ються до останнього подиху, а якщо я не буду вичавлювати всі свої сили то мене прикінчать в кращому випадку через місяць мої ж "напарнички". Дивно, що досі не вбили.

-ну що ж, тоді йди.

-ні. Я готова, давай свій тренувальний кинджал і поїхали битися.

Сказала я на свій захист, зараз не час давати слабину.

-ну погнали.

Чоловік зняв свою рубаху та я побачила красивий накачаний торс. Ну це зрозуміло, роки тренувань роблять свою справу. В очах чоловіка я побачила зацікавленість та, можливо, схвалення моїх дій, схоже саме на таку реакцію очікував цей засранець. Нічого не скажеш, боги наділили цього хлопця красою та силою, можливо, навіть розумом. Поки я не змогла ретельніше пізнати його, а потрібно було б. Головне спробувати оборонятися та не попастися під руку, хоча мені теж є, що показати. Не хочу здаватися зухвалою, але боги також мене наділили красою та розумом, щодо сили. Так це приходить під час наполегливих тренувань.

Ми кружляли колом, можливо, він прицілювався, розмірковував, як краще нанести удар,  а можливо, просто грався зі мною та що я говорю. Він навіть не має розмірковувати, з його силою він одразу повалить мене та може вбити. Ніхто йому це не забороняє зробити, але в нього зовсім інші плани, і я це знаю. Чоловік нарешті наближається та я смію замахнутися кинджалом на рівні його грудей, але ж цей засранець блокує мій удар своїм кинджалом та я поступово задкую.

-старайся бити в менш очікувані місця. Це не раз допоможе тобі, якщо звичайно ти хочеш залишитися з нами.

-і куди ж саме?

Запитую я, а моя брова злітає вгору, але я не забуваю слідкувати за чоловіком, що стоїть переді мною.

-цілься в низ. Живіт, нирка, печінка. Хочеш трохи затримати супротивника найкраще буде нога, рука, плече. У тебе багато варіантів.

На цей раз я замахуюся йому в живіт та він знову відбиває мій удар. Невже так важко хоч раз мені піддатися? Схоже моє хрупке его довго тут не витримає, або йому потрібно буде створювати нові споруди.

-ти занадто передбачувана. Не показуй куди ти б'єш, дай покажу.

Я стала та почала чекати, що ж покаже мені хлопець.

-слідкуй за мною.

Хлопець заносить кинджал вгору та він вже практично сягає мого передпліччя, але в останню секунду змінює траєкторію та вдаряє мені в живіт. Благо кинджали були не справжні, тому мені нічого не загрожує.

-можеш проаналізувати?

-ввести в оману супротивника, це твоя тактика.

Відповідаю я та навіть не думаю зупинятися.

-зробити вигляд ніби нанесеш удар в одне місце, а потім змінюєш траєкторію та б'єш по іншому місцю.

Але ж досвідчена людина буде готова до різних маневрів. Подумала я, але вирішила не говорити вголос.

-саме так. З великою вірогідністю цей маневр допоможе тобі швидше вивести супротивника з гри. Особисто зі мною ти будеш тренуватися всього 3 місяці, а пізніше приєднаєшся до інших, будь хто може кинути тобі виклик, щоб дізнатися чого ти навчилася, або просто показати, що він сильніше. Повір, вони захочуть втерти тобі носа, тим більше враховуючи твоє походження. Ну що ж, продовжимо?

Я ствердно киваю та ми знову починаємо ходити колом, ніби прицінюючись до свого суперника, хоча в моєму випадку так і було. В палаці я ніколи не билася, а відповідно це для мене в новинку, тому для Джека я відкрита мішень, та й для будь якого іншого жителя монастиря теж. Саме це мене й лякало. Мене занадто легко вивести з гри, якщо звісно не враховувати мою магію, хоча бойової магії мене вчили дуже мало, схоже брат вже тоді боявся давати мені в руки таку зброю.

-ти маєш враховувати те що поки ти не частина монастиря то тобі потрібно бути дуже обережною.

-і чому ж?

Запитую я чоловіка, хоча вже здогадуюся відповідь на своє питання, точніше навіть можу стверджувати, що я знаю цю відповідь.

-ти не є частиною монастиря, кожен може вбити тебе, бо йому просто так заманеться. Кожен новачок має прожити тут 3 місяці перед посвяченням. Він або вмирає від наших рук, або проходить далі і стає частиною монастиря, стає піратом. Частиною зграї, тому тобі потрібно протриматися ще трохи більше 2 місяців. Звичайно якщо ти готова стати однією з нас.

-в мене немає вибору, або так, або ніяк.

Відрізаю я та користуюся часом коли Джек найбільш вразливий та практично завдаю удару прямісінько в серце. Мені не вистачило клятого сантиметра.