Розділ  56

  Тіло, накрите білим простирадлом, лежало на столі в атріумі особняка дона Теобальдо. Повивальні бабки вже провели огляд покійниці і сповістили коррехідорові про результати огляду. Нещасна була вагітною. Щонайменше – близько трьох місяців. Дон Теобальдо не мав сумніву щодо компетентності досвічених жінок. А тому у нього виникли інші сумніви.

  - Вагітна?! – здивувався він. – Тоді це не може бути черниця з монастиря Святої Бригіти!

  - Вагітна, безперечно, – підтвердили обидві повитухи.

  - Ну що ж, почекаємо на абатису, – зітхнув дон Теобальдо. – Покличте отця Себастьяна або отця Умберто. Хай будуть свідками.  

  Мати Леонарда приїхала у Монте Амарго через півгодини. Вона вилізла з візка і увійшла в атріум. Скрикнула і перехрестилася. Жіноче тіло вимальовувалось під простирадлом. Груди, стегна, голова... Навколо стола розташувались свідки: дон Теобальдо, отець Себастьян, альгвасил Хуан Лопес, дві повитухи. Донью Пруденсію теж покликали, але вона відмовилась. Пояснила відмову страхом перед смертю.

  - Подивіться уважно, матінко Леонардо, – звернувся до абатиси дон Теобальдо. – Ви впізнаєте цю жінку?

  По його знаку Хуан Лопес відгорнув простирадло. Мати Леонарда побачила бліде обличчя, спотворене гримасою жаху, але впізнаване до болю у серці. 

  - Так, це сестра Магдалена. Моя бідолашна овечка... – розчулено промурмотіла абатиса. – Яке нечуване святотатство! Хто насмілився вбити наречену Христову?

  - Вбивцю вже знайшли. Це – Мартін Бедойя, хазяїн гостинного двору.

  - Це неможливо... – очі абатиси від здивування стали величезними, як у сови.

  - Це ще не все... – дон Теобальдо відвів очі. Йому було соромно говорити на таку делікатну тему, але замовчувати не можна. – Жертва була вагітною...

  - Що?! Я не вірю! Це неможливо! Це наклеп на невинну жінку, яка зобов’язалася зберігати чистоту. Тільки ворог церкви Христової здатен звести такий наклеп на черницю, – ображено відповіла мати Леонарда.

  - Це правда. Шановні повитухи, які добре знають свою справу, можуть підтвердити.

  - Підтверджуємо, – подали голос обидві жінки.

  Мати Леонарда, ображена і спантеличена, вирішила шукати захист у отця Себастьяна.

  - Отче! – вигукнула вона. – Невже таке можливо?!

  - Дійсно, отче, – звернувся до священника дон Теобальдо. – Ви ж постійно буваєте в монастирі. Знаєте черниць, сповідуєте їх... Ви повинні знати, що там відбувається.

  - Існує таємниця сповіді, – нагадав отець Себастьян, від чого дон Теобальдо трохи знітився. – Втім, можу запевнити, не входячи у подробиці і не називаючи імен, що аж таких сповідей не було.

Дон Теобальдо замислився.  

  - Матінко Леонардо, – нарешті запитав він. – Мартін Бедойя бував у монастирі? Можливо, приходив у гості до якоїсь родички?..

  - Ніколи! – абатиса замахала руками.

  - Я думаю, що Бедойя та сестра Магдалена мали любовну інтрижку. Вона завагітніла, а він злякався і придушив її.

  - Схоже на правду. Але безпідставно звинувачувати не можна. Злочинець повинен признатися сам. Або треба знайти свідків, які бачили - подав голос отець Себастьян.

  - Признається, – махнув рукою дон Теобальдо. – а не захоче признаватися – я звелю його катувати. Після цього і міцніші за нього признавалися... Крім того, маю свідків. Хіль Родрігес бачив Бедойю рано вранці біля звалища. А його жінка посвідчила, що він схильний до жорстокості.

Отець Себастьян пожвавішав.

  -  Мені тільки що спало на думку, що брат Бедойї працює садівником у монастирі, – заявив він.

Абатиса хрипко скрикнула:

  -  Ви ж самі порадили, щоб я взяла його!

  - Я вам багато чого радив, мати Леонардо, – суворо відповів священник. – Наприклад – щоб ви тримали черниць у чорному тілі, щоб у них не було сил грішити. А ви мене не послухались. А тепер щодо Бруно... Доне Теобальдо, ви, мабуть, пам’ятаєте нашого дурника? Від нього ніякої шкоди. Боже створіння! Хіба що хитрий Мартін Бедойя обдурив його.

  - Я дізнаюся про це на допиті, – вирішив дон Теобальдо. – Зараз. Негайно. Отче Себастьян, будьте ласкаві, подбайте, щоб мати Леонарда  повернулася до монастиря без неприємностей.

  - Так, доне Теобальдо, я подбаю про мати Леонарду, – священник ввічливо нахилив голову. – Але у мене є одне прохання.

  - Кажіть, – коррехідор ледь помітно насупив брови.

  - На Мартіна Бедойю чекає суд. Чи можна зробити все так, щоб ніяка брудна тінь не впала на католицьку Церкву? Нехай ніхто не дізнається про вагітність черниці.

  Мати Леонарда глянула на отця Себастьяна з невимовною вдячністю.  

  - Усі чули? – дон Теобальдо обвів суворим поглядом Хуана Лопеса і повивальних бабок. – Присягніться, що до самої смерті збережете таємницю, про яку дізналися сьогодні. Сестра Магдалена – нещасна жертва Мартіна Бедойї, який з’їхав з глузду. Мабуть тому, що їв м’ясо померлих тварин.

  - Дякую, доне Теобальдо, – розчулилась мати Леонарда.