3 Розділ. То все ж кохання чи ні?

~ Еланія Віржент ~

Після прогулянки із Генріхом, ми пішли до своїх кімнат. Я довго лежала і думала про все, про своє рішення, про батьків і як це для них важливо та про Лілі.. я не хотіла, щоб так вийшло, але я справді бажаю їй тільки щастя. Так я визнаю, що вже зараз я подумала про майбутнє своїх дітей, проте Едвард не та людина, яка буде дбати про неї та по справжньому любити Лілі. Я вирішила написати листа в надії, що подруга обдумає своє рішення ще раз. Я сіла за стіл та взявши перо в руку довго не наважувалась провести ним по листку, та відігнавши всі погані думки все ж почала писати.

" Люба Лілі, пишу тобі цього листа в надії на твою відповідь та добре обдумане рішення. Я розумію, що ти закохалась та прошу подумай чи Едвард та людина, яка знає тебе справжню, знає твої страхи та те, що ти обожнюєш їсти на сніданок. Ти запитаєш, а хто ж це все знає? І я немаю відповіді на це питання, проте я вірю, що зовсім скоро у твоєму житті з'явиться твоє справжнє і щире кохання. Я дуже сильно прошу тебе ще раз обдумати своє рішення. Я в жодному разі не відмовляю тебе, бо хочу, щоб ти була нещасною, ні це не так! Я навпаки бажаю тобі всього найкращого, прошу подумай ще раз! З любов'ю твоя найкраща подруга Еланія. " 

Я віддала лист охоронцю з наказом послати гінця в Далекі Острови. Я не сподівалась почути відповідь від подруги, але я думаю, що після мого прохання вона все ж передумає. Із цими думками я не помітила, як заснула. 

~ Генріх Блекроруз ~

Тепер прокидатися було одне задоволення, знаючи, що у замку моя майбутня дружина. Визнаю вона прикрашає цей замок та моє життя. Можливо вона і є моє життя. Так ну ні Генріху, ти що закохався? Так, так Боже я справді закохався і я не проти, якщо я все життя проведу із нею, то я тільки за. Моя Еланія, моя ванільна королева, моя троянда, моє життя.. Мої думки перебив стук в двері.

- Заходьте.

- Ваша Величносте я принесла Ваш сніданок.

Це була фрейліна моєї нареченої, цікаво де Елла і чому ця дівчина тут. 

- Дякую, проте сьогодні я хочу поснідати разом із батьками.

Фрейліна вже збиралась йти, коли я її зупинив:

- Де Елла і чому ти не біля своєї принцеси?

- Елла кудись поспішала і побачивши мене попросила, щоб я занесла Вам сніданок, вона сказала, що Ви любите снідати на самоті.

- Добре, можеш йти!

- Якщо Вам буде що..

- Можеш йти!

- Як накажете Ваша Величносте. - вона вклонилась і вийшла. 

  Поведінка цієї дівчини показує її вірність принцесі, звичайно я розумію, що перед нею майбутній король, проте він наречений її принцеси, вона дуже підозріла і краще, якщо Еланія буде знати про це. Тому я хочу із нею поговорити. До речі про вчорашній вечір, він був незабутнім, ми розмовляли про все на світі, а потім просто мовчки дивились одне на одного, я думаю вона моя справжня любов. Після того, як ми прогулялись ми знову прийшли в залу, але там нікого не було. Охоронець сказав, що батькові стало погано, але до нього мене не впустили, тому що йому був потрібен спокій, по цій причині я обов'язково маю побачити тата сьогодні.

~ Еланія Віржент ~

Прокинулась я від промінчиків теплого серпневого сонця і від ніжного голосу моєї фрейліни Анріки. Вона моя найвірніша фрейліна, яка зі мною із дванадцяти років. 

- Ваша Величносте прокидайтеся, Вас уже всі очікують у залі, мені наказали повідомити Вас про це.

- Доброго ранку, добре, дякую Анріка, можеш йти, сьогодні я зберуся сама.

- Як накажете Ваша Величносте!

Анріка вийшла, а я вмилась і почала одягатись. Сьогодні був настрій для ніжно - блакитної сукні. До речі мій улюблений колір це темно - зелений, не знаю чому, але ще змалечку він мені подобався.

Одягнувшись я швидко спустилась в залу і по дорозі туди зіткнулась із Джорджиною.

- Вибачте Ваша Величносте! - я побачила у неї в руках тацю із моїм улюбленим сніданком.

- Не потрібно Джорджино, я снідаю у залі.

- Ваша Величносте, зараз я саме туди і йду.

- Тобто? Хто змусив тебе працювати на кухні? Ти не повинна робити цього.

- Не зліться Ваша Величносте, мене Елла попросила сьогодні прислужити принцові та решті.

- А тут що не вистачає покоївок, що доводиться брати моїх фрейлін?

Я була впевнена, що за цим стоїть королева, вона просто хоче забрати моїх подруг і поставити до мене своїх шпигунів.

- Це був мій наказ! Можеш йти Джорджино, я розберусь! - я почула дуже знайомий голос.

- Ні, залишся! - я повернулась лицем до принца, тому що він був за моєю спиною, - перепрошую Ваша Величносте, проте Джорджина моя фрейліна, а не покоївка у Вашому замку.

- А я хіба повинен узгоджувати кожне своє рішення із Вами? Джорджино можеш йти! 

- Я Ваша майбутня королева!

- У Елли проблеми у сім'ї і їй необхідно було покинути замок, на що я дав згоду.

- Нехай, але невже я не можу навіть бути в курсі Ваших дій?

- Яка різниця? Майбутній король не повинен ні перед ким відчитуватись за прийняті ним рішення!

- Тоді вони ніколи не будуть разом із майбутньою королевою.

- Нехай краще так, аніж контролювати кожен мій крок!

Ці слова поранили мене глибоко в серце і розбили його навпіл. Я знала, що він пихатий егоїст, але, щоб настільки.

- Отже чутки правда! 

- А майбутня королева завжди покладається на чутки? Добре і які ж це чутки?

- Що Ви егоїстичний принц, якому не відома любов! Я не довіряю чуткам, але я бачу Вашу поведінку, яка підтвердила кожне слово. Що ж.. якщо хочете мене поранити таким чином, то вперед, але знайте у Вас це не вийде, тому що я нічого не відчуваю до Вас! 

- Ви все сказали? Тоді скажу я, закрийте свого рота в присутності Вашого майбутнього чоловіка і по сумісності короля, і впродовж сьогоднішнього і всіх наступних днів я не хочу чути Вашого голосу, і бачити Вашого лиця! Я не хочу одружуватися з Вами, лише через батька!

Я просто пішла. Я немала слів, щоб описати, як це боляче! Я не знала куди мені піти, щоб просто побути наодинці, адже вже  тут не було мого саду і я впевнена, що його і не буде, як і не буде Лілі. Від цих думок сльози все більше почали витікати з моїх очей. У їхньому великому саду я знайшла дуже красиве та велике дерево під яке я сіла і просто виплакувала всю свою біль, абсолютно за все. Я вже дуже сильно жалкувала про прийняте мною рішення за цей шлюб.