2 Розділ. Кохання з першого погляду?

~ Еланія Віржент ~

Я завжди задумувалась чи буває так, що розум та серце зійшлися на одному? Можливо і буває, але особисто в мене таке вперше. Я їдучи в кареті до замку свого майбутнього чоловіка відчула, що серце і розум заодно з тим, що я прийняла вірне рішення. Дивно, чи не так? 
- Доню все гаразд? - мої думки перебила мама, - ти всю дорогу мовчиш.. - мама виглядала стурбованою.
- Так, все гаразд! Просто я дуже хвилююсь. - зізнавшись в цьому мамі, я одразу зловила насмішливий погляд однієї з моїх покоївок, - перепрошую Джорждино, з Вами усе гаразд? 
- Так Ваша Величносте, пробачте! 
- Мам, можна ми поговоримо про це пізніше? 
- Звичайно мій єдиний діаманте! 
До замку ми їхали в цілковитій тиші, лише було чути стукіт копит коней.

~ Генріх Блекроуз ~

Я дуже не хотів думати про те, що вже завтра я одружуюсь. Я дуже ціную та люблю свободу і хоч в моєму випадку за неї потрібно платити велику ціну, я був готовий. Мене певне не всі зрозуміють, але я звик бути один та мені це навіть подобалось і цей несподіваний приїзд та весілля змінило мене, із того веселого та надокучливого, перетворився на закритого та злого. Мене лякає цей стан, сподіваюсь це мине, коли я одружуся. Ну, а поки, я покликав свого вірного охоронця і по сумісності мого друга позмагатися на мечах. Поки я готував зброю та думав, мій друг вже був готовий битися.
- Ви задумливі останнім часом Ваша Величносте, щось трапилось? Хоча це ж через весілля? 
- Ні Алане, хоча можливо і так, я вже і сам заплутався якщо чесно. 
- Тепер здогадуюсь чому Ваша матір наказала мені наглядати за Вами. - усміхнуася друг.
- Виявляється за спиною майбутнього короля ведуться змови?! - я підняв одну брову вгору та посміхнувся теж. 
- Її Величність справді хвилюється за тебе! Ти майже нічого не їси, увесь день не в замку, коли проводяться турніри тебе теж немає, вже весь народ починає думати, що ти смертельно хворий і це не жарти! Ти маєш припинити ці чутки, якщо не хочеш, щоб народ посадив на трон твого меншого брата, який за першої ж нагоди може вбити тебе. Подумайте над цим Ваша Величносте!
- Ось чому я обрав саме тебе моїм вірним охоронцем! Ти мені як брат Алане, я це ціную! - я постукав по плечі Алана і ми почали бій.

~ Еланія Віржент ~

Я помітно хвилювався, адже з кожним стукітом копит коней ми наближалися до замку Генріха. В дитинстві ми бачились один раз, але я можна сказати нічого не пам'ятаю і його теж. Звичайно ми змінились, він напевне вже красень і за ним бігають багато дівчат.. Так стоп, чекайте, я ні, ні, я не ревную, Ви що, ні, ні.. хоча я вже і не розумію свої почуття. Мої думки перебила музика, яка лунала звідусіль.
- Ти важлива гостя, моя люба, ця вся музика тільки заради тебе! - сказала мама і посміхнулася.
Я спробувала посміхнутися їй у відповідь.
Коли я виглянула у вікно карети, то побачила дуже багато селян, і вони.. викрикували моє ім'я? Так вони викрикували наші з Генріха імена. Невже ці всі люди так сподіваються на нас із Генріхом? Виходить від нас буде багато чого залежати!

~ Генріх Блекроуз ~

Я переміг Алана, але я ж знаю, що він просто піддається мені. Коли я складав зброю, то почув, як заграла музика і засурмили у труби. 
- Що ж мій любий друже, я мушу залишити тебе. Сподіваюсь я не розчарую мою любу матінку! 
- Що Ви Ваша Величносте, Ви найкращий принц у цій сім'ї, я у Вас вірю.
- Дякую Алане!
Йшовши до замку, я вже чув незадоволення моєї матері.
- Генріх! Де тебе носить? Ти чому в такому одязі, твоя наречена от - от приїздить! Негайно приведи себе до ладу! 
- Слухаюсь мамо.
Зайшовши в кімнату на мене вже чекав мій радник від якого я дізнавався про всі новини королівства, а моя матір знає, що він говорить мені лише те, що вона дозволить, проте ця людина вірна мені, я це точно знаю.
- Сер Джон вітаю! 
- Мій Принце! - він мені вклонився.
- Можете нас залишити! - звернувся я до покоївок, які підготували мені одяг. 
- Прошу сер Джон розповідайте, чому завітали до мене. 
- Я не буду тягнути і одразу скажу як є. Ваша Величносте, коли карета Вашої майбутньої дружини проїхала повз наше селище, то всі люди спочатку почали викрикували її ім'я, а згодом і Ваше. Мій Принце, здається Вам пора показатися своєму народові, він покладає на Вас великі надії. 
- Ви мені не повірите сер Джон, але Ви друга людина від якої я чую це сьогодні. 
- Просто всі ми бачимо, як важливо народові, щоб Ви себе показали! Ви дуже розумний та сильний, з Вас вийде дуже могутній правитель, тим більше із такою дружиною! Моя справа попередити Вас Ваша Величносте! Гарно Вам провести час із принцесою Еланією.
Сер Джон вклонився і вийшов, я ж залишився наодинці із своїми думками.
Всі вони праві, але я напевне просто боюсь. Боюсь того, що вони не приймуть мене коли побачать, так, щоб знати точно, потрібно перевірити, а я навіть це не можу зробити. Але якщо вони всі так сподіваються на нас, то пора їм показати майбутнього короля та королеву. Я маю дуже хороший задум!

~ Еланія Віржент ~

І ось прийшов момент коли карета зупинилась, спочатку із неї вийшла моя мати, а потім і я, як тільки я це зробила, то мені одразу ж яскраво засяяло у вічі сонце, довелось прикритись рукою. Саме через це я не одразу побачила, що до мене йде Генріх. 
- Ваша Величносте! - сказав він і вклонився моїй матері, і тоді вже я зрозуміла хто переді мною.
Я побачила дуже красивого хлопця, він був брюнетом з темно - карими очима та чітким виразом обличчя, в нього навіть було видно вилиці. А коли він посміхнувся, то в мене всередині, щось наче зупинилось. Здається я зійшла з розуму, або це просто сон. 
- Принцеса Еланія! - він мені теж вклонився, - якщо Ви думаєте, що це сон, то розчарую Вас. - він знову посміхнувся та додав, - ходімо Ваша Величносте я Вас проведу. 
Як він здогадався, про що я думаю, він, що вміє читати думки?

~ Генріх Блекроуз ~

Коли я побачив свою майбутню дружину, я подумав, що я просто ще сплю. Вона була дуже красивою, мала світло - русяве волосся, які пахли, як ваніль і троянди та карі очі, які могли звести з розуму, коли я подивився їй у вічі, то ледь не розтанув. Вона мала круглий вираз обличчя, але досить чіткий, і здається принцеса з характером. Ми справді підходимо один одному. Я вважаю ідеальна пара. 
Поки я думав та іноді дивився на неї, ми вже прийшли до входу в замок, де стояла моя матір та батько.