1 Розділ. Підготування до весілля.

Я вважаю, що кожна людина може робити вибір, та тільки не я, тому що його за мене зробили ще тоді коли я народилася, адже я походжу з давнього роду Віржентів, короля Бейза та королеви Лори. Ох ця історія кохання.. Про неї до цих пір співають балади та розповідають легенди. Вони теж одружитися не знаючи нічого один про одного та все ж змогли полюбити. Я не знаю всю історію, але кажуть найсильніша любов була у королеви Лори. Як було насправді ніхто вже не дізнається, але якщо колись я полюблю когось, то це буде на все життя! В цьому я точно впевнена і це мабуть все у чому проявляється моя впевненість, адже вже завтра я одружуюсь, як і Лора на людині про яку нічого не знаю, лише те, що він принц із великого королівства. Сьогодні всі в замку метушаться, тому що їхня принцеса одружується, проте я не така рада, як вони всі! Мені доведеться нелегко, адже я не просто його не знаю, я його навіть не бачила. За нас все вирішили наші батьки і навіть не спитали чого хочемо ми. 
Але тепер це неважливо, тому що я стану королевою і на мені буде відповідальність вже за два королівства, адже здоров'я мого батька вже не таке сильне, тому зовсім скоро Еланія може бути у моїх руках, хоч це і важко, але я обіцяла батькам, що не підведу їх. І я дотримаюсь своєї обіцянки! 
- Доброго ранку, Ваша Величносте! - мої думки перебила покоївка, зайшовши в мою кімнату. 
- Доброго ранку! Як проходить підготовка до весілля? 
- Все добре, Ваша Величносте, скоро із замку Вашого чоловіка прийде весільна сукня! 
- Не потрібно! 
- Ал..
- В мене є мамина сукня! Тому наказую відправити її назад!
- Але Ваша Милість, це подарунок Його Величності..
- А це мій наказ! Можеш йти! 
Я розізлилася тому, що моя матір одружувалась в дуже красивій ванільного кольору сукні з дуже красивими рукавами. І я все своє дитинство обіцяла собі, що одружуся саме в цій сукні. 
А вже завтра я одягну її, і я не розумію чому мого чоловіка хвилює сукня?!
Що ж досить про неппиємності цього дня, якщо говорити про мене, то мене назвали в честь моєї країни- Еланія і декілька тижнів тому мені виповнилося дев'ятнадцять років. Все що знаю про свого чоловіка, це те, що його звуть Генріх, перший свого роду Блекроузів - що означає - "Чорна троянда", доволі красиво.
Але від факту, що мій наречений із великого, знатного роду мені не легше. 
Я знаю, що можна обійтися в цьому шлюбі без любові, але як ж мені без неї жити? Я все своє життя мріяла когось любити, і щоб це було взаємно, проте саме в моєму житті це неможливо.
Мої думки перервала мама.
- Як йде підготовка до твого весілля? 
- Добре. - коротко відповіла я.
- Мила, - мама сіла біля мене на ліжко, - я розумію, що це важке рішення для тебе, але він підходить тобі і це захистить наше королівство від ворогів і.. - я перебила маму.
- Вороги, королівство, союзи! Мамо, як ти не розумієш, мені це все не потрібно.. Я не хочу правити! Передайте королівство Ліззі, вона буде тільки рада! 
- Ліззі всього п'ятнадцять! 
- А мені дев'ятнадцять, невелика різниця..
- Люба, ти всерівно колись одружишся, то чому б не зробити це в час коли є хороший, гідний претендент?!
- Давай закриймо цю тему. І ще одне.. я хочу одягнути твою сукню! 
- Це прекрасна ідея! Вона тобі буде дуже личити! - мама торкнулася рукою моєї щоки.
- Сподіваюсь. Можна тебе дещо попросити?
- Звичайно люба, слухаю тебе уважно! 
- Розкажи мені більше про моїх предків короля Бейза та королеву Лору! 
- Королева Лора спочатку одружився без любові, але після одруження вони з королем покохали один одного. В них було настільки сильне кохання, що після смерті своєї дружини, король не одружився знову і правив сам. Їх син, твій прапрапрадідусь, король Адам настільки захоплювався історією своїх батьків, що був неодруженим, аж до сорока років. 
- Але ж він все - таки знайшов своє кохання? - перебивши маму, запитала я.
- Так, знайшов! І після цього все йшло добре, у них народився син, наступний король Еланії - король Аржент. Правда його правління не було довгим, коли йому було тридцять років, він помер у битві зі своїм ворогом, але залишив після себе чотирьох дочок, які по традиціях не мали права на трон, але їх матір була розумнішою і одружила свою старшу доньку з спадкоємцем трону нашої сусідньої країни - Елмарії. Ці назви з'явилися за правління твоєї прабабусі, доньки короля Аржента, в неї народилися дві доньки - близнючки, яких вона назвала Еланія та Елмарія. 
- Почекай, а раніше тоді як називалися наші країни..
- Раніше це були країни Півдня та Півночі, звичайні назви, як для таких могутніх країн. Отож ці правительки були дуже могутні за всі часи! Я дуже пишаюся, що моя мама одна з тих правительок. Тобою теж будуть пишатися твої діти, якщо все буде йти, так як потрібно! 
- І знову ми повернулися до цієї теми..
- Я бажаю тобі тільки щастя і влада тут ні до чого! - поцілувавши мене у голову, мама обійняла мене. 
- Я боюсь, що у мене не вийде бути, як ви всі.. - прошепотіла я мамі і сильніше притиснулась до неї. 
Мама взяла мою голову у свої руки: 
- Я знаю це відчуття, воно було не лише у тебе! Але якби ми всі відступали, бо нам страшно, хіба ми з тобою розмовляти б тут зараз? Ти моя перша і найдорожча донька! Твого народження я чекала більше, ніж весілля з твоїм батьком, - мама посміхнулася, - ти мій єдиний скарб, мій діамант, якби я бачила загрозу твоєму життю, або те, що ти не впораєшся, то нізащо б не відпустила тебе із нашого дому! Але я завжди буду з тобою, в будь - який важкий момент твого життя я прийду до тебе і ми разом здолаємо всі труднощі! Обіцяю!
- Я люблю тебе мам! - сльози не втрималися в моїх очах і я заплакала. 
Мамина підтримка була для мене дуже важливою, адже від батька я такого не отримувала.
З самого дитинства тато очікував від мене лише вигоди із мого весілля, бо він буде мати більше влади, але я розвію всі його мрії. Він не отримає влади у Елмарії, так як я колись не отримала підтримки і любові від нього. 
Ми ще трішки поговорили з мамою, і вона залишила мене наодинці з моїми думками, але це не було довго, тому що до мене постукали. 
- Заходьте!
- Перепрошую Ваша Величносте, мені сказали передати вам, що вас очікують у вашому таємному саду! 
- Хто це тобі сказав?
- Вона не сказала свого імені..
- Добре, можеш йти, і нікому ні слова! 
- Добре Ваша Величносте! - покоївка поклонилась і вийшла.
Я швидким кроком направилась до свого "таємного" саду. Насправді він не таємний, це звичайний сад, який знаходиться біля нашого замку, просто з усієї родини я найбільше проводжу там часу. Мені подобається так його називати, тому що там відбувалося стільки подій, які змінювали життя, стільки розказаних таємниць.
До речі це був улюблений сад королеви Лори, як вже можна зрозуміти я нею захоплююсь і не дарма, адже вона найкраща королева всіх часів, крім моєї бабусі. Чи хочу стати кращою я? Напевне ні, але не хочу говорити наперед!
Доки я думала про це все, я вже дійшла до саду, але спочатку нікого не побачила. Але коли повернулася позаду мене стояла..
- Лілі!! - викрикнула я і кинулася їй в обійми, - як.. як ти тут опинилась? 
- Я не змогла б пропустити твоє весілля! 
- Яка я рада, що ти приїхала! Тепер день весілля буде ще кращим, ніж мав бути.
- Чому? Ти все - таки не хочеш одружуватися? 
- Ти ж знаєш, що річ не в тім, що я хочу. Батько підібрав мені хорошого нареченого з неймовірно багатої країни!
- Мені справді шкода!
- Немає чому жаліти мене, адже всі ми знаємо, що мого батька цікавлять лише багатства.
- Я з тобою, не дарма ж я приїхала до тебе! 
- А як твоя матір, як справи у країні? 
- Мама добре, передавала свої вітання тобі і не змогла приїхала, якраз таки через складнощі на Далеких Островах.
- Щось серйозне? 
- На моєму кордоні зібралися всі війська Едельвейсу. Я втратила своїх найкращих воїнів, і тому я зараз маю обирати тільки те, що вигідно моєму народові і країні. 
- Не хвилюйся, якщо потібно я допоможу! 
- Дякую! Але є і хороші новини для тебе!
- От цим ти мене вже заінтригувала, давай розповідай! 
- Я одружуюсь з молодшим сином Блекроузів! 
- Щ.. щ.. почекай, ні, цього не може бути! Ні, ти жартуєш правда ж? - мене ніби вдарило струмом.
- Що? Чому ти не можеш просто порадіти за мене?
- Ти серйозно? Ти зараз це справді говориш?
- Та в чому проблема, я не розумію!
- Одружуючись з Блекроузом молодшим ти наражаєш у майбутньому моїх дітей на небезпеку! Ти не розумієш? У наших дітей може бути війна за престол і мої діти будуть помирати через тебе! Навіщо ти так зі мною? Ти ж знаєш, що ти даєш владу братові Генріха! Я ж думала ти приїхала заради мене..
- Еланія, я.. я не хочу, щоб ти була зла на мене! Я приїхала заради тебе чесно! Вибач, ми з ним познайомилися ще пів року тому, на святкуванні мого дня народження і я спочатку не знала хто він, а потім не було нагоди сказати тобі про це! 
- А переддень мого весілля чудова нагода виходить так? 
- Що.. Еланія ти.. і взагалі чому я тут зараз перед тобою звітуюсь? Я не повинна підлаштовувати своє життя під твоє, тому що тобі так вигідно! В мене зараз вгазалі свої проблеми! 
- Що? Стій куди ти, не йди ось так.. Прошу, не залишай мене і нашу дружбу! А наш сад, саме тут ми з тобою проводили дуже багато часу, до поки твій батько не помер і ти не мусила зайняти його престол. Тут ми вперше познайомилися, тут ми ділились секретами, тут разом плакали та сміялись, тут ми тільки що вперше в житті посварилися. Я не хочу це все втратити через безглузді престоли та чоловіків! 
- Безглузді? Отже для тебе це нічого, що я закохалася в Едварда? 
- Лілі це зовсім інше! 
- Що саме? Те що ти не можеш знайти любов і хочеш зробити всіх такими нещасними як ти! Визнай це нарешті! 
- Що? Ні, це не так! Я навпаки хочу тобі щастя! Я не хочу, щоб ти потім страждала по своїх померлих дітях! А вони будуть помирати борючись за трон! Такого щастя ти хочеш? Такого варта твоя любов? Заради любові ти готова пожертвувати майбутнім своїх дітей? Ти ж знаєш, що якщо в тебе народиться син, а він у тебе буде обов'язково, тому що ти повинна мати спадкоємця, то твій чоловік буде шукати різні способи відібрати у свого брата трон і вбити його синів, тобто моїх дітей! А я такого не дозволю! Нізащо і ніколи! Тому буде війна! Спочатку між нами, а потім мої сини вб'ють твоїх! Ось тобі твоє майбутнє щастя..
Лілі просто дивилася на мене і навіть не могла поворухнутися, я ж просто пішла в середину замку. Я була задоволена тим, що нарешті змогла вперше в житті висловити свою думку, якою б вона не була образливою чи жорстокою.