А поки що дивлюсь тебе онлайн:
Хвилюєшся і так мене хвилюєш...
Дощі й негоди виснажили вкрай.
Ти, мабуть, за теплом також сумуєш...
А скоро будуть галас, метушня,
З усіх усюд наїдуть - не відбитись.
Обліплять тебе, наче комашня...
Хіба ж ти станеш на людей гнівитись?
Навряд мене помітиш серед них:
Я, мов усі, маленька і звичайна,
Закохана у тебе, як вони,
А душу, певно, дарувала чайка...
До тебе я приїду, наче тінь,
Заклякло серце: не сміюсь, не плачу...
Та я живу тобою день при дні
І цілий рік чекаю цих побачень.
Ступлю на берег - в грудях защемить,
За обрієм розтануть біль і горе.
І, найщасливіша з людей в цю мить,
Скажу я тихо-тихо: "Здрастуй, море!"