Глава 8: Останній оплот

У цей час Бетфорд, Кліффорд і Джилліан перебували на іншому кінці двору, біля західних стін фортеці. Щойно Бетфорд трохи прийшов до тями, вони поспішили повернутися назад у стрій. Однак загальна обстановка виглядала так, ніби мисливці програють. Лицарі, закуті в чорні обладунки, що тримали в руках гострі мечі з темної сталі, розрубували мисливців одного за одним. Вони розправлялися з ними найжорстокішим чином: комусь відрубували руки, комусь голову, а комусь розпорювали живіт. Видовище це було вкрай неприємним.

Самі мисливці, як і раніше, чинили опір, раз у раз вбиваючи ратників із жорсткістю і задоволенням, проте зазнавали чималих втрат. Крики не вщухали, і битва перебувала в самому розпалі. В один момент з арки воріт вийшов один із воєначальників ордену - Брауден. Він узяв на себе п'ятьох мисливців. Ті оточили його з усіх боків, розмахуючи своїми клинками й атакуючи його. Однак Брауден не дарма був воєначальником Темного ордену, охоронцем самого Ренольда - він володів своїм мечем так, ніби це було продовження його руки. Він спритно і швидко розмахував ним, зносячи голови мисливцям і пронизуючи їхні тіла, від чого ті миттєво вмирали. Зовсім скоро він уже розправився з усіма п'ятьма.

Інші мисливці, які донедавна намагалися стримати наступ піхотинців Темного ордену, були змушені відступити. А ті, кому це не вдалося, полягли від рук ратників. Поступово сили Темного ордена стали відтісняти мисливців углиб двору. З кожною хвилиною мисливці все більше відходили в самий кінець. Ще б трохи, і їх би загнали в кут. Якась частина піхотинців ордену почала підніматися сходами вгору на стіни замку, щоб вбити лучників, які стояли на них. Тим довелося взяти в руки мечі і чинити опір. Однак володіли вони мечами набагато гірше, ніж стріляли з луків, а тому стрімко зазнавали втрат.

- Здохніть, виродки! - кричав Ейгард, довірений старший над лучниками капітана Белліана.

Він розмахував своїм клинком, рубаючи ним ворогів. Однак зовсім скоро його самого проткнули кілька разів, і він упав у бою.

Оборона тріщала по швах. Особливо після того, як верховний мисливець загинув. Більшість мисливців і зовсім втратили віру в те, що вони зможуть перемогти в цьому бою. Белліан, відійшовши від втрати Голларда, очолював оборону, одночасно з цим беручи участь у битві. Він перебував поруч із нашими хлопцями, які допомагали йому в протистоянні ворогам.

Брауден і його люди зуміли пробитися в самий центр двору, розмахуючи мечами і вбиваючи мисливців одного за іншим. Всього їх залишалося близько п'ятдесяти. Їх було занадто мало, і, якби битва продовжилася в тому ж дусі, їх би змели всіх до одного.

Белліан, трохи подумавши, прийшов до єдиного розумного рішення в такій ситуації - віддав наказ своїм людям відступати.

- Мати... - кричав Белліан, змахуючи клинком і заносячи його над головою ворога. Завдавши удару, він відтяв голову черговому ратнику. - Нам не перемогти в цій битві! Відступаємо!

- Ти впевнений, Белліане?! - закричав Бетфорд, тримаючи меч у правій руці, а іншою затуляючи рану.

- Так! - крикнув Белліан. - Їх занадто багато! Вони, як і раніше, сильні! Якщо залишимося тримати оборону, помремо всі до єдиного!

- От чорт! - вигукнув Джилліан. - Їх і справді занадто багато. Треба відступати!

Кліффорд у цей момент бився з одним із ратників, який досить майстерно володів мечем.

- Треба відходити! - крикнув Кліффорд.

- Усі відступаємо! - крикнув Белліан, звертаючись до решти мисливців. Потім він повернув голову в бік Северіна і Ділліана. - Віддайте наказ людям відступати до стаєнь і відчинити північну браму!

- Зрозумів! - відповів Северин, а потім підтримав криком: - Усі відступаємо до стаєнь! Відкрийте північну браму, зараз же! Решта тримайте оборону, допомагаючи іншим!

Так і сталося. Одна частина мисливців залишилася тримати оборону, друга поспішила відкрити північну браму й відступити до стаєнь, щоб узяти перших-ліпших коней і покинути фортецю. Обороняючись від атак супротивників, мисливці, що перебували в центрі двору, поступово відступали до північних воріт. Незабаром вони, нарешті, відступили. Одні мисливці прикривали інших, щоб ті взяли коней і покинули фортецю. Попутно вони втратили ще десятьох мисливців, і їх залишалося сорок. Північна брама відчинилася, мисливці швидко осідлали коней і помчали в бік виїзду. У цей час ратники намагалися їх наздогнати і вбити. Більшій частині мисливців із тих, що залишилися, вдалося покинути північну браму.

На жаль, оборона мисливської фортеці впала, і контроль над нею перейшов до рук Темного Ордена. Ратники повністю зайняли мисливську фортецю і незабаром розосередилися по ній у пошуках недобитих мисливців. Незабаром у головний двір увійшли Ренольд і Немеріус. Їх зустрів Брауден, який стояв у центрі двору і в цей момент полірував свій клинок, очищаючи його від залитої крові.

- Чудова робота, воїни Любомора, - сказав Ренольд, дивлячись на ратників, що вишикувалися в ряд і чекали на подальші вказівки від ватажків Ордену. - І твоя, Брауден. Завдяки твоїм умінням бою і знанням тактики наші воїни зуміли зайняти фортецю. Це похвально.

- Дякую вам, пане, - відкланявся Брауден. - Що накажете робити далі?

- Перепочиньте, - сказав Ренольд. - Займіться недобитками мисливців у фортеці, якщо такі будуть. Займіть цитадель і повісьте прапори Темного Ордена над стінами цього бастіону.

- Так точно, пане! - відповів Брауден, і воїни, що стояли перед лідером Темного Ордена, віддали честь.

Воїни Темного Ордену виконали наказ свого лідера в точності. По всій фортеці були розвішані чорні прапори Темного Ордена. Ратники зайняли стіни, розмістивши там своїх лучників, а також головний двір, розвівши там багаття, щоб зігрітися після проливного дощу. У фортецю стали надходити каравани з їжею, які ратники відправляли прямо зі своєї основної фортеці. Крім караванів, також у захоплений мисливський бастіон приїжджали обози з ковальськими матеріалами, безпосередньо з самими ковалями темного ордену, які мали полагодити броню ратників, а також їх мечі, списи і щити. Словом, усе йшло як треба.