Молоко

Перебуваючи в гіпермаркеті, місіс Стенсон не могла обрати між курячими яйцями місцевого продавця та тими, що із сусіднього штату. Але усе ж поклала в кошик перші, бо більше довіряла місцевим виробникам. Хто знає, чим понапихали курей ці фермери із Массачусетсу? Краще бути обережною. Зморшкуватими, старенькими руками вона дістала з кишені список продуктів і переглянула його, звіряючись із тим, що вже встигла взяти. Залишилося лише молоко.

Вона відкатила маленький скрипучий візочок, який, напевно, був одного віку із місіс Стенсон, до шостого ряду. По правій руці стояли стелажі: із крупою, зерном, кашами та різними злаками. З протилежного боку під стіною розташувалися три відкриті холодильники із пакетами молока. Жінка зупинилася біля першого з них, взяла звідти кольорову пачку та почала уважно вивчати склад. У першого кандидата була якась незрозуміла хімія в складі. Вона мало що в цьому розуміла, але одразу забракувала цей варіант як “нездоровий”. У середньому холодильнику продукт уже був кращий за складом та й за ціною вже більше підходив господині. Вона поклала упаковку на місце, відзначаючи в думках, що їй сподобалася ця упаковка, але усе ж воліла подивитися на останній варіант. У третьому холодильнику рівно стояли просто білі упаковки з надрукованим чорним кольором усім відомим словом: “Молоко”. Жінка поправила окуляри, покрутила пакет у руках. На зворотньому боці була лише дата пакування. Молоко було свіже. Але ані назви виробника, звідки привезене, ані складу, нічого більше. На жаль, вона вже вибрала свого фаворита. Поставивши білу пачку на своє законне місце, вона взяла один пакет із середнього холодильника, поклала його всередину візка та й почовгала собі на касу. 

Люмінесцентні лампи над промовистим пакетом “Молоко” почали мерехтіти. Білл, який якраз почав прибирати у шостому ряду, звернув на це увагу. Але щойно він зиркнув на холодильники, лампи одразу ж належно запрацювали.

Наступного дня Білл, як завжди, відчинив магазин о сьомій ранку, увімкнув світло, скинув у шафку рюкзак, надягнув червоний жилет зі своїм ім’ям і попрямував виконувати рутинну роботу. Насправді він не мав би відкривати магазин – це була робота Доретті, старшої менеджерки. Але всі начхали на ці правила, допоки їй не доводилося вставати досвіта.

Майже все було готове до приходу покупців. Працівники сунули до магазину як напівсонні мухи. Кожен із них махав рукою та кричав “Привіт, Білле” з протилежного боку зали. Останні вогні замиготіли, аж раптом Білл ускочив у щось на підлозі. Увесь шостий ряд заповнила довга калюжа з молока. Він одразу ж покликав усіх вільних колег, щоб ті тягли швабри й ганчірки. А поки він чекав, вирішив розібратися, що саме сталося. Може, дикий звір заліз через вікно на склад? Таке одного разу вже було: єнот поперекидав пляшки із алкоголем, напився й заснув прямісінько посеред третього ряду. 

Перед Біллом стояли холодильники із молоком. Середній з них був повністю порожнім. Зі скляних полиць на підлогу цівками лилася біла рідина. Але холодильники по обидва боки залишалися цілими. З лівого боку було все ще порошкове молоко, яке ніхто ніколи не брав. А по правий бік стояли охайним рівним рядочком білі пачки з написом: “Дуже здорове молоко”. Білл обережно перестрибнув через молочне озеро до холодильника, взяв одну пачку до рук і не міг згадати, щоб колись приймав цей товар. На звороті був склад молока: “Склад: 100% молоко” та сьогоднішня дата. Як це можливо? Він ще не встиг принести зі складу свіжіші пакети. В цей час його колеги вже старанно відмивали шостий ряд від молока, а Білл і далі вдивлявся в білу пачку.

– Хлопче, я вдома! – жартівливо кинула Доретті, зайшовши до особистого кабінету менеджера. Вона поклала сумку в особисту шафку та злегка гигикнула. Протягом двох років цей жарт здавався їй кожним разом смішним. Вона помітила мовчазного Білла. – Що сталося? Я тебе таким задумливим ще не бачила.

– Я… не розумію.

– Що саме? – вона кинула на нього стурбований погляд. – Знову каса не сходиться? Ще ж не кінець кварталу.

– Та ні, не це, – Білл протер руками очі та глибоко видихнув. – Молоко.

– А що не так із ним? Не привезли? Зіпсувалося? Боже, хлопче, не тягни кота за хвоста! Що сталося із бісовим молоком?

Він переказав їй ранкову пригоду й поклав перед нею на стіл папірці.

– Його просто ніде немає. Я перевірив все. Тричі! Воно просто, я не знаю, з’явилося! Ми ніколи не замовляли таких пачок. Я ніколи не приймав його, не розставляв і не поповнював ним полиці.

– Не кажи дурниць, хлопче. Не може просто воно так взяти і з’явитися нізвідки. Хтось просто прийняв за тебе і не вписав у документи. Ти питав С’юзі?

– Так, так, питав. І Тома і Вікторію. Ніхто не знає, звідки воно.

Доретті декілька секунд крутила кучері пальцем й видала:

– Ну й біс із ним. Я по каву.

Білл розвів руками в боки. Його очі округлилися більше за будь-яку монету. У якийсь момент він хотів видати так багато слів та запитань, але з його рота випало лише якесь незрозуміле словосполучення. Доретті, не звернувши на це уваги, накинула свій менеджерський жилет і пішла до кімнати відпочинку на свій вже звичний кофі-брейк. 

Білл подзвонив постачальникам, але ті ніколи не доставляли молоко, яке він описував. Доретті заметушилася вся в роботі й закинула нею ще й Білла навздогін. Тож молоко на якийсь час облишило його думки.