Про час і місце

У житті все має свій час і своє місце, а людина на те - свою енергію та бажання, і кожному йде по-різному.  

Люди мають звичку порівнювати себе до інших, але це те ж саме, що шукати ідентичні відбитки пальців. Усе надто унікальне.

Є періоди, коли все маєш для завтра, а є такі, що нині щось найголовніше, а ти собі думаєш, що ти такий  живий і рухливий нині, і то навічно ( ну майже навічно ), а ще саме цікаве, що ти - центр землі. Розум грає через его, не приймає, що вже і зараз - саме ти і твоє.

Одного дня ти зрозумієш, що час і життя йде набагато швидше, аніж ти встигаєш не те що приймати рішення, а просто не можеш навіть помріяти собі.

Час - цікава енергія, деколи можеш його приповільнити, якщо почнеш смакувати сьогодення, а не гнати його в плечі за поріг. Коли дякуєш за увесь свій досвід і приймаєш себе - дістаєш повільніший час. Так буває, цьому можна навчитися.

Кажуть, що добро минається, а знаєте чому?

Та тому, що його не цінять, як добро, так і любов, бо як не маєш часу - значить не любиш, колись відкриєш очі - а там порожній перон та чужі зів‘ялі квіти.

Людина шукає вічного кохання ( знову ті самі гості в ту ж хату), а пропускає короткі митті, бо хочеться гарантій на роки вперед. Користі з того, очевидно ж, мало. Залишається без нічого вже зараз, та й пізніше - живе одними спогадами. А здавалося - усе до болю просто, жити у теперішньому часі, а ні, немає так.

01/2020