Деколи ангели знімають свої крила і стають простими, живуть з людьми, щоб навчити їх ЛЮБОВІ.
...Деколи тобі здається, що ти згубила свої крила, і не можеш знайти те місце в пам’яті, шукаєш час від часу, міняєш картинки за вікном, карти, розкодовуєш лабіринти на папері.
Деколи ти бачиш ті самі місця, чуєш ті самі історії, переживаєш ті самі почуття,
Люди, як і колись, так і тепер - мінливі, затяті, зависні, самі перед собою грають ролі щасливих, а хто ж забрав їх радість?
Та вони ж самі - беруть і плачуть!
Деколи ти хочеш піти на край світа, щоб знайти своїх людей, скинути одіж, яка заковує душу і віддати свободі польоту, вдихати свіжість гір та м’яти.
Деколи сон є найкращим ліками, деколи слово крає твою душу, деколи любов стоїть осторонь, деколи твої руки втомлюються писати, бо все не те, всі слова-коди, а ти хочеш Простоти.
Хочеш просто Любити, де Душа знає
свій Космос без слів,
Мрієш
Віддати
усі
Цінності
буття
за те місце, де ангели носять свої крила...
Ще одне Життя...
Відредаговано: 19.02.2025