Молоко

Вечір

Вечір швидко вкривав будинки, які вже дрімали.

Майстерно вимальовував на небі зірки. І довершив усе величезним місяцем - просто над головою.

Вулички жевріли тишею. Від світла у власних вікнах будинки ставали їх живими і теплими.

Я трохи змерзла.

Тиша, ані людиночки.

Дивне світло відбивало на асфальті дві тіні. Я час від часу озиралася.

Час йшов і підганяв мене.

У голові ворушилися думки про світ, про людей, про любов.

Місяць проводжав мене додому, вітер ущух.

Подобається

Відредаговано: 08.09.2024