Молоко

Пишеш…

Пишеш, тихим слово торкається душі. Спокійно, без поспіху, наче прихід весни, яка дає силу новому зачинати своє життя.

Вкладаєш найкращі зернини енергії, щоб квітло рясно, тішило, родило нове завтра, де там ще краще од нині.

Немаєш бути схожим ні на кого.
У кожного - своє особливе життя.
Кожен - несе своє, кожен - бере своє.
Головне - аби там було добро, істина і правда.
Для тебе, для них.

Все так просто.

Ясна Приведа

Подобається

#1051 в Сучасна проза

У тексті є: дитинство, життєве, книга спогадів та міркувань

Відредаговано: 08.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись